f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Все буде добре!

14.02.2015

Сьогодні, суботнього вечора, у Berlinale Palast, урочисто закривається 65-й міжнародний Берлінський кінофестиваль

Сергій Тримбач (Берлін, для сайту НСКУ)

Втім, зазвичай нічого урочистого на таких подіях не буває. Передусім тому, що директором фестивалю є Дітер Косслік. Сам дуже смішливий, він й іншим не дає застоятись у серйозній позі. Відтак усе перетворюється в таку собі гру людей не дуже дорослих. Не дивлячись на 65-літній напівювілей. І присутність 1600 глядачів – стільки вміщує 5-поверховий палац фестивалю.

Перші статистичні підсумки. На вечір 12 лютого на фестивальні перегляди продано 310 тисяч квитків, що є новим рекордом. Високою була активність на кіноринку – його назва European Film Market. Участь в ньому взяли біля 8,5 тисяч професіоналів своєї справи із 100 країн світу (нагадаю, з Україною включно). Серед іншого на кіноринку було показано спеціальну програму, у фокусі якої Азія.

Не сказати б, що не вистачало кінематографічних зірок, як акторських, так і режисерських, у чому іноді звинувачують і фестиваль, і самих зірок, які не люблять зимових поїздок в Європу. Судіть самі – Крістіан Бейл, Жюльєт Бінош, Кейт Бланшет, Джеймс Франко, Шарлотта Генсбург, Ніколь Кідман, Наталі Портмен, Шарлотта Ремплінг, Пітер Грінуей, Вім Вендерс – цей список вочевидь неповний.

В останні два дні, коли показувалися фільми конкурсу повнометражних фільмів, ми побачили і щось оптимістичне. Скажімо, фільм Лаури Біспурі „Вірна цнотливиця” (спільне виробництво Албанії та Італії; до речі, це приклад повноцінної копродукції – складаються не тільки капітали, а й життєвий матеріал, дія відбувається в Мілані та албанському селі). Героїня стрічки – молода жінка, що виросла в горах Албанії, в патріархальному середовищі. Її виховував здебільшого батько, виховував, по суті справи, не дівчину, а хлопця, от і відбулося „вагання плоті” – Хана перетворилась на Марка. Здебільшого вважається, що це сучасна цивілізація перетворює нормальних людей на збоченців, з цією тезою фільм вступає в неголосну суперечку. Бо Марк, він же Хана, приїздить до Мілана, де живе з чоловіком її сестра Ліла (Хана намагалася жорстко – батькове ж виховання – завадити цьому шлюбові). Фільм про те, як сучасне велике місто, із любов’ю та увагою близьких, лікує героїню, яка мало помалу повертає собі жіночу, а з тим разом і особистісну ідентичність. В цьому картина Біспурі вочевидь полемічна до багатьох фестивальних картин, які стоять на тому, що нетрадиційні прояви сексуального життя є нормою для демократичного суспільства, і великим гріхом є прагнення заборонити. Одначе ж не меншим гріхом є і потурання подібній „свободі”, пропаганда і заохочення отого „нетрадиційного”.

У конкурсній стрічці „Великий батько, малий батько та інші історії” в’єтнамського режисера Фана Данга Ді так само два світи – мегаполіс Сайгон з одного боку і провінція, природа, патріархальні традиції з другого. Одначе вплив великого міста, цивілізації як такої сильніший природи...

У японській картині „Мандрівка Часуке” режисера Сабу (саме так) ми побачили щось середнє між екранним шоу та філософською притчею. Головний персонаж фільму по смерті опинився на небесах у ролі рознощика чаю для тих, хто працює над сценаріями чинних людських доль. Одна з них, доля дівчини, якій загрожує смертельна небезпека, примушує Часуке випроситись на землю. Ну, а далі довгий (занадто, як видається) ланцюг подій, сенс яких у несамовитому прагненні Часуке змінити життєписи людей. І це йому вдається. То ж фінал супероптимістичний: не впадайте у відчай, сценарій свого життя ви можете ще змінити! От тільки режисерові вочевидь бракує почуття міри.

А хіба не про те саме казка „Попелюшка”, яку екранізував Кеннет Брана (фільм показали поза конкурсу)? Картина від 12 березня буде в українському прокаті – дуже рекомендую. Так, казка, причому знята в класичному стилі, без вигадок і перекручень. Але стільки в ній тепла і фінального зворушення від того, що справедливість торжествує. Це той випадок, коли варто взяти дітей і влаштувати собі сімейний перегляд. Можна не боятися, що Попелюшка стане юнаком, а Принц дівчиною, тут не будуть гвалтувати, блювати і перетворювати чужу плоть на купу лайна. Тут панує краса, тут добро і любов винагороджують своїх носіїв. Спасибі режисерові, я давно вже не дивився і не слухав казок, а тут повернувся у свої дитинячі щасливі миті...

Фестиваль – він різний, і це прекрасно само по собі.

Сергій Тримбач, 14 лютого 2015 року

Читайте також статті Сергія Тримбача «Китайські новини з українського фронту», «Олексій Герман: Росія — країна містична...», «Душу й тіло лікувати. Рецепти, виписані екраном» та «Поезія пошуку, пошук поезії».

19 вересня 2019 року. Червоний зал Будинку кіно. Художній фільм "БЛУКАЮЧА ЗЕМЛЯ" (Китай, 2019 рік) НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ та CHINA FILM CO.,LTD,ЗА ПІДТРИМКИ ПОСОЛЬСТВА КНР В УКРАЇНІ

ОРЕНДА ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ ПЕРЕЛІК ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ

10 грудня, вівторок, Червоний зал ДО ДНЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ Посольство Аргентини в Україні представляє Художній фільм «ПІДПІЛЬНЕ ДИТИНСТВО»