Записки киянина #5. Про Будинок кіно.
02.04.2024
Олександр Забродський
Група «Клуб Корінного Киянина»
Чомусь у Гуглі про історію Київського будинку кіно зовсім нічого немає. А це важлива сторінка історії Києва. Спочатку це була організація де збиралися кіноматографісти і працював кінолекторій. Була невелика зала в будинку на пл. Калініна (суч. Майдан Незалежності).
Коли бажаючих відвідувати кінолекторій стало багато, то він працював в малому залі Жовтневого палацу. Це було в кінці 60-х, на початку 70-х років. Я дуже захоплювався кіно та відвідував цей кінолекторій. Проходило це так: на початку лекції виходив лектор, а вірніше лекторша. Памʼятаю її імʼя - Лариса. Вона розповідала не зі сцени, а стояла перед першим рядом партера з мікрофоном. Спочатку все по темі лекції, а потім демонструвався фільм, чи уривки фільмів. Було дуже цікаво. Там можна було побачити фільми, які не йшли в кінотеатрах. Це фільми які СРСР купував у одиничному екземплярі для некомерційних цілей. Так як кіношники, в своїй більшості були невиїзні, а треба було вчитися як знімати кіно, для них це і було.
В 1974 році на вулиці Саксаганського, буд. 6 відкрився сучасний Будинок кіно, який став культовим місцем киян. Так як статус цієї організації став більшим, то й можливості стали більшими. Директором Будинку кіно був якійсь комуністичний чиновник, а заступником його була творча і дуже цікава людина Гречанівський Сергій Аркадійович. Ви ж, мабуть, знаєте, що у СРСР заступник директора завжди саме все й робив.
Мені пощастило особисто знати Сергія Аркадійовича. І от така історія: В СРСР для вищого керівництва країни купувалися зарубіжні фільми для показу їм і їх родичам. Після «політбюро» ці фільми передавалися до Московського будинку кіно, а Москва це був пуп Землі і під виглядом вивчення кіно, ці фільми дивилася еліта столиці. Отож Сергій Аркадійович на особистих контактах домовлявся з директором Московського будинку кіно про нелегальну передачу фільму на один день до Києва для показу його у Будинку кіно. Фільми передавалися через провідника поїзда москва-Київ. Я неодноразово їздив своїми Жигулями на вокзал, отримував цей фільм, а після показу на останній поїзд Київ-москва відвозив коробки зі стрічкою для передачі назад до Москви. Так це працювало.
Це були закриті покази у Будинку Кіно. Туди могли потрапити лише працівники кіно за посвідченнями Спілки кінематографістів і звичайно, «важливі» люди Києва - директора магазинів, завідуючі складів, офіціанти, перукарі, мʼясники, фотографи, ювеліри, бармени, спортсмени… вибрані кияни дивилися там фільми «Роккі», «Хрещений батько», «Рембо» і багато інших блокбастерів.
В будинку кіно був шикарний дуже популярний бар, а також ресторан Вавілон. Це тоді було, як закритий клуб для «особливих». Останні роки Сергій Аркадійович був директором будинку кіно. Він помер в 2020 році у віці 80 років. Харизматична була людина, знатний киянин, багато зробивший для розвитку культури Києва.
https://www.facebook.com/groups/274863246710643/user/100000244199449/