ЮРІЙ ГАРМАШ. ЩЕ ОДНА ТИСЯЧА СНОПІВ ВІТРУ…
22.02.2024
![](/files/1708602389.jpg)
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Знаменитий український кінооператор, педагог, громадський діяч сьогодні відзначає свій день народження.
Пане Юрію, найщиріші вітання! Незрадливого здоров’я, сил і натхнення на многії ще і премногії подвиги, передусім творчі!!
Майбутній кіномитець народився на Полтавщині, побіля Диканьки, побіля Гоголя і Довженка, для якого полтавські Яреськи були ментально найближчими. Відтак не дивно, що у своїй власній конституції знаходить виразні риси шведських аристократів - тих, що з військом Петра І війни вели. Я у таку версію охоче вірю - чом би й ні?
А ще були італійці. У 1964 році у селі Чернечий Яр, побіля Диканьки, кінокласик Джузеппе де Сантіс знімав свій фільм "Вони йшли на Схід". Ну! 17-літній Юрій, звісно, усім тим зацікавився... Скінчилось кінооператорським ф-м ВДІКу. І продовжилось - уже в Києві, на Довженковій кіностудії.
Співпраця з легендою українського кіно Іваном Миколайчуком ("Вавилон ХХ", "Така пізня, така тиха осінь") і пана Юрія покликала в легенду. Стільки років минуло по Миколайчуковому відльоті у стратосфери, а ГАРМАШ несе у своїй пам'яті не просто образ свого великого друга - він його і продовжує.
Одна із нереалізованих фантазій Миколайчука - сценарій "1000 снопів вітру". Іван Васильович його так і не написав, але ж стільки оповідав і переповідав епізодів з омріяної фільми.
Через роки пан Юрій напише:
"Болить. Болить, бо вже не стоятиму за кінокамерою поруч з Іваном... Болить, бо вже не побачу його красивого, Богом і батьками даного йому лику, не почую його унікального голосу, не почую його нових правд життя та дивовижних фантазій....
Болить, бо вже не буде Іванового фільму “Тисяча снопів вітру”...
А потім усе ж наважився - і запропонував версію сценарію, за Миколайчуковими оповідками. Її підтримали, а далі - завдяки Українському культурному фонду - з'явилась можливість здійснити підготовчу роботу до фільму. Продюсер Ігор Савиченко залучив драматурга Павла Ар'є (автор п'єс "Слава героям!", "На початку і наприкінці часів», або "Сталкери" та ін.). І пішли вперед. Мотором, звичайно, був сам Гармаш...
Незабутньою була поїздка у Чорторию (рідне село Миколайчукове) та на Івано-Франківщину, де знімались "Тіні забутих предків". У підсумку народився сценарій "ТИСЯЧА СНОПІВ ВІТРУ", за авторства пана Юрія та Павла Ар'є. На мій погляд - надзвичайно вдалий.
Це справді філософія Миколайчука, його бачення світу - у його ярмарково-празниковому різнобарв'ї, в ігровому режимі, де верх і низ постійно міняються місцями, де все перелицьовується і переціловується...).
Надалі усе складалося не так просто, важко знайти режисера, якому близька ця стилістика, з її незліченним спектром вимірів... Нині ситуація виглядає оптимістичнішою, а коли справді почнеться робота робота над фільмом - це буде справжньою винагородою Юрієві Гармашу: за талант, за вірність, за мистецьку наполегливість!
Зовсім недавно, під час ювілейного вечора Сергія Параджанова, Гармаш вразив усіх своїм фотофільмом, який присвячено великому митцеві. З Параджановим пан Юрій був добре занйомий, пам'ять про нього живе у ньому - вдячна і напрочуд предметна... Зокрема, сподіваюсь побачити невдовзі Гармашеву фотовиставку, в якій знову оживе образ Параджанова...
А на фото ми бачимо Юрія Гармаша - під час однієї з протестних акцій побіля Верховної Ради (це років 6-7 тому, фото С.Тримбача); разом із С.Параджановим; під час зйомок фільму «Вавилон ХХ» (авторів фото не знаю).