ЮРІЙ ГАРМАШ. ЩЕ ОДНА ТИСЯЧА СНОПІВ ВІТРУ…
22.02.2024
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Знаменитий український кінооператор, педагог, громадський діяч сьогодні відзначає свій день народження.
Пане Юрію, найщиріші вітання! Незрадливого здоров’я, сил і натхнення на многії ще і премногії подвиги, передусім творчі!!
Майбутній кіномитець народився на Полтавщині, побіля Диканьки, побіля Гоголя і Довженка, для якого полтавські Яреськи були ментально найближчими. Відтак не дивно, що у своїй власній конституції знаходить виразні риси шведських аристократів - тих, що з військом Петра І війни вели. Я у таку версію охоче вірю - чом би й ні?
А ще були італійці. У 1964 році у селі Чернечий Яр, побіля Диканьки, кінокласик Джузеппе де Сантіс знімав свій фільм "Вони йшли на Схід". Ну! 17-літній Юрій, звісно, усім тим зацікавився... Скінчилось кінооператорським ф-м ВДІКу. І продовжилось - уже в Києві, на Довженковій кіностудії.
Співпраця з легендою українського кіно Іваном Миколайчуком ("Вавилон ХХ", "Така пізня, така тиха осінь") і пана Юрія покликала в легенду. Стільки років минуло по Миколайчуковому відльоті у стратосфери, а ГАРМАШ несе у своїй пам'яті не просто образ свого великого друга - він його і продовжує.
Одна із нереалізованих фантазій Миколайчука - сценарій "1000 снопів вітру". Іван Васильович його так і не написав, але ж стільки оповідав і переповідав епізодів з омріяної фільми.
Через роки пан Юрій напише:
"Болить. Болить, бо вже не стоятиму за кінокамерою поруч з Іваном... Болить, бо вже не побачу його красивого, Богом і батьками даного йому лику, не почую його унікального голосу, не почую його нових правд життя та дивовижних фантазій....
Болить, бо вже не буде Іванового фільму “Тисяча снопів вітру”...
А потім усе ж наважився - і запропонував версію сценарію, за Миколайчуковими оповідками. Її підтримали, а далі - завдяки Українському культурному фонду - з'явилась можливість здійснити підготовчу роботу до фільму. Продюсер Ігор Савиченко залучив драматурга Павла Ар'є (автор п'єс "Слава героям!", "На початку і наприкінці часів», або "Сталкери" та ін.). І пішли вперед. Мотором, звичайно, був сам Гармаш...
Незабутньою була поїздка у Чорторию (рідне село Миколайчукове) та на Івано-Франківщину, де знімались "Тіні забутих предків". У підсумку народився сценарій "ТИСЯЧА СНОПІВ ВІТРУ", за авторства пана Юрія та Павла Ар'є. На мій погляд - надзвичайно вдалий.
Це справді філософія Миколайчука, його бачення світу - у його ярмарково-празниковому різнобарв'ї, в ігровому режимі, де верх і низ постійно міняються місцями, де все перелицьовується і переціловується...).
Надалі усе складалося не так просто, важко знайти режисера, якому близька ця стилістика, з її незліченним спектром вимірів... Нині ситуація виглядає оптимістичнішою, а коли справді почнеться робота робота над фільмом - це буде справжньою винагородою Юрієві Гармашу: за талант, за вірність, за мистецьку наполегливість!
Зовсім недавно, під час ювілейного вечора Сергія Параджанова, Гармаш вразив усіх своїм фотофільмом, який присвячено великому митцеві. З Параджановим пан Юрій був добре занйомий, пам'ять про нього живе у ньому - вдячна і напрочуд предметна... Зокрема, сподіваюсь побачити невдовзі Гармашеву фотовиставку, в якій знову оживе образ Параджанова...
А на фото ми бачимо Юрія Гармаша - під час однієї з протестних акцій побіля Верховної Ради (це років 6-7 тому, фото С.Тримбача); разом із С.Параджановим; під час зйомок фільму «Вавилон ХХ» (авторів фото не знаю).