Перший номер «Кіно-Театру» в дорозі до передплатників
03.01.2024
У постанові Верховної Ради про відзначення пам’ятних дат 2024 року до списку дат увійшло 100-річчя Сергія Параджанова. Кінорежисер 21 рік жив у Києві, працював на Київській кіностудії ім. О. Довженка, де створив чотири фільми, один із яких – «Тіні забутих предків» – шедевр, писав сценарії, творив колажі. Про Сергія Параджанова написано дуже багато, в тому числі в Україні (нагадаємо видані нашою редакцією книжки «Сергій Параджанов і Україна» і «Фільм «Тіні забутих предків»: погляд через півстоліття»), та це не означає, що ми вже знаємо про нього все. Що ж нового можна дізнатися про нього з журналу «Кіно- Театр»? В першому номері вміщено 10 текстів українських дослідників, написаних на основі доповідей на науковій конференції, проведеній Центром кінематографічних студій НаУКМА восени 2022 року. В житті і творчій біографії Маестро є чимало малодослідженого, і саме це стало об’єктом уваги авторів. Зокрема, його робота на Київській кіностудії у 1950-х та аналіз ранніх фільмів – «Андрієш» і «Перший парубок», художні особливості його сценаріїв, інтерпретація німоти Мико у «Тінях забутих предків». Не менш важливою є трагічна сторінка в його біографії: сфабрикована КДБ справа про «кримінальний злочин», арешт, позиція слідства, суду, зрештою, відбування терміну у трьох колоніях суворого режиму. Висвітлені невідомі в Україні вимоги світової кіноспільноти звільнити кінорежисера, зокрема діяльність в цьому напрямі Еріки та Ульріха Ґреґорів у розмові з Ольгою Брюховецькою. У статтях об’ємно і ґрунтовно аналізуються матеріали зарубіжної періодики та зарубіжні кінознавчі розвідки про Параджанова, вказано на помилкові факти й судження в окремих із них. Цікавою вийшла розповідь про Музей Сергія Параджанова в Єревані, а також про його здобутки як майстра колажу. Всі ці розвідки доповнюють портрет геніального режисера важливими рисами, знайомлять з резонансом його творів у міжнародному масштабі.
Серед актуальних матеріалів – рецензії на дві знакові вистави: «Захар Беркут» у Львівському театрі ім. Леся Курбаса й суперпопулярну «Конотопську відьму» в Національному театрі ім. І. Франка. Актуальними меседжами насичена й рубрика «Діалог»: директор-художній керівник Львівського театру ім. Леся Курбаса Олег Цьона висловив свій погляд на тему «Театр у час війни». Кінознавець Станіслав Сукненко детально розповів про свою улюблену справу – популяризацію світового кіно в Будинку кіно, де він показував зарубіжні фільми, в яких знімалися актори українського походження, а нині демонструє фільми, які є терапією у складні часи, веде діалог з глядачами. Кінопродюсер Галина Храпко поділилася здобутками створеної нею кінокомпанії «Калина фільм». Не забуває «Кіно-Театр» і про фестивальне життя – цього разу подає стислі розповіді про щорічний фестиваль у Шевченковому на Черкащині, про Всеукраїнський конкурс ім. Лесі Українки і про три київські вистави, включені у цьогорічний фестиваль «Мельпомена Таврії». Періодично журнал пропонує тексти Ольги Ямборко з майбутньої книжки про Івана Миколайчука – цього разу її дослідження про кіносценарій «Острів сліз» Миколайчука й Еліан Сабате. В рубриці «Згадаймо» вміщено повідомлення про недавні втрати: не стало театрознавця і педагога Валерія Фіалка і кінодокументаліста, засновника й керівника кіностудії «Телекон» Ігоря Кобрина. Журнал продовжує вести рубрики «Світ з Україною» та «Мистецька хроніка». В них – повідомлення про МКФ «Темні ночі», в якому взяли участь п’ять українських фільмів, про вечір пам'яті Степана Шагайди – репресованого українського актора театру і кіно, та про вихід у Познані наукового журналу «Імідж», присвяченого українському кіно.