Скептикам, маловірам, зачарованим і розчарованим, юним і сивочолим - присвячується.
12.10.2023
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
ДО УВАГИ КІНОПАСАЖИРІВ: ПРИБУТТЯ ПОТЯГУ «СПІЛКА» ЗАТРИМУЄТЬСЯ… Шановні мої, наберіться терпіння, потяг уже пройшов передостанній станційний пункт. ІХ з’їзд кінематографістів відбувся. Від нього чекали багато, чогось на кшталт 5-го революційного, 1986 року, коли вибухова хвиля знесла спілчанських генералів і поставила на чолі кінематографічних і суспільних процесів інших людей. Багатьом думалось: чому не повторитись прекрасній миті?
Дещо повторилось: у керівництві Спілки, поряд із кількома ветеранами, як от се я, постали молоді - Юлія Синкевич, Ольга Безхмельницина, Дмитро Сухолиткий-Собчук, а також нові для Спілки обличчя трохи старших Дениса Іванова (він, нагадаю, був претендентом на спілчанську булаву, але програв двобій знаному кінооператору Сергію Борденюку), Володимира Тихого, Станіслава Сукненка, Андрія Дончика. А ще суперкреативний Дмитро Томашпольський, Алік Шпилюк, знавець усіх фестивальних конструкцій, кінокритик і видавець Лариса Брюховецька. Олена Парфенюк, носій спілчанської пам’яті, хранителька його коду.
Це в секретаріаті Спілки. Є нові й цікаві імена і в правлінні - поряд досвідчених, та що там - просто класиків Романа Балаяна, Лариси Кадочникової, В’ячеслава Криштофовича, Володимира Гронського, Едуарда Тимліна постали Василь Вітер, Олесь Санін, Сергій Маслобойщиков, Володимир Войтенко, Валентин Васянович, Сергій Степанський, Ахтем Сейтаблаєв, Сергій Калантай, Сергій Галетій, представники регіональних осередків Валентина Слобода, Ярослав Лупій, Марія Вайно та інші.
Такої якості представницьких, керівних органів Спілки не було упродовж останньої чверті століття - так мені видається. Тому певна революція у Спілці, попри голоси скептиків і людей, які кожні три дні оголошують про кінець світу, усе ж відбулася. Цілком притомним, націленим на реформування Спілки, на роботу в ім’я модернізації національної кіноіндустрії виглядає і її новий лідер, 61-річний Сергій Борденюк. Нагадаю, родом він з кінематографічного краю, з Чернівців, зовсім молодим був помічений метром і класиком Миколою Мащенком і зняв з ним чимало фільмів, зокрема «Все перемагає любов» та «Богдан-Зиновій Хмельницький». Знімав з багатьма режисерами, одна з останніх кінострічок - сильна, якісна воєнна драма «Обмін» Володимира Харченка-Куликовського, що висувалась на Державну премію імені Олександра Довженка. А починалось все у квітні-червні 1986-го, коли 24-річний Сергій, у ролі військового оператора, зависав із камерою над жерлом Чорнобильської атомної. Так що людина небоязка…
Порадувало й те, що другий кандидат на посади очільника Спілки, продюсер Денис Іванов, спокійно прийняв поразку, увійшов до складу секретаріату (як і кілька його соратників і соратниць) і готовий разом з усіма пропонувати програму руху вперед. Обійшлось без непотрібних протистоянь - що уже само по собі здорово!
Словом, з’їзд усе ж приніс деякі зміни - вже не скажеш, що її очолюють пенсіонери, ні, тут сплав молодості й досвіду. Одначе ж викликів до біса, і як з ними упоратися - це вопріс. Скажімо, як перетворити Будинок кіно (нагадаю, був збудований на кошти Спілки майже півстоліття тому, у 1974-му) чи то на фестивальний палац, чи просто на ефективний Дім національних кінопрем’єр? А ще мріється, аби він став Домом муз, об’єднуючи митців і літераторів різних творчих «конфесій».
Інша проблема. Як сказано у програмі Дениса Іванова, «Спілка має бути представлена на ключових міжнародних кіномайданчиках - делегацією, презентаціями, круглими столами, участю в дискусіях . Ціль - стати одним з головних співрозмовників, що представляє Україну, і надійним партнером для спільних проектів». А справді - як?
І як повернути вплив на формування законотворчих ініціатив, коли йдеться про інтереси кінематографа, як взаємодіяти з державними інституціями, коли вони такі, до прикладу, як нинішнє Держкіно України? Словом, як Спілці ефективно лобіювати наші інтереси?
А соціальний захист кінематографістів?! А проблеми, пов’язані з дотриманням авторських прав - з цим у нас щораз гірше й гірше, і впливовість Спілки тут практично на нулі. І, зрештою, як активізувати регіональні осередки НСКУ, які часто-густо позбавлені можливості ефективно працювати - з різних причин, серед яких і відсутність фінансування. Необхідно, зацитую програму Сергія Борденюка, «піднімаючи авторитет НСКУ, впливати на місцеві органи влади та сприяти залученню ними, скажімо, програм Європейського банку реконструкції та розвитку, які сьогодні активно направлені на відновлення та осучаснення саме місцевої інфраструктури...».
До речі, саме з фінансування Спілки і проблем, з тим пов’язаних, слід починати вже завтра. Хоча ж війна і всі її печальні «пріоритети»…
Короткий підсумок. Прибуття потягу, от сього символу кінематографічного руху, трохи запізнюється. Одначе ж скоро обіцяє бути. Команду машиністів і провідникків сформовано, тепер би тільки розігнатись… Процес змін розпочався.
На фото Сергій Борденюк (автор знімка Віталій Запорожченко).