НА ВЕЛИКДЕНЬ, НА СОЛОМІ ПРОТИ СОНЦЯ, ДІТИ…
16.04.2023
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська Кіноакадемія
Тарас Шевченко, 1849, уже в полоні…
174 роки віршеві. І знову Великдень, і знову серед українських дітей сироти, діти убієнних батьків і матерів. І є дітки загиблі, від ракет рашистського кодла, місце якому у пеклі.
Який пронизливий вірш, який внутрішній стогін Поета. Бо сам зазнав сирітської долі, а тепер знову опинився в неволі, у рабстві принизливому. Рабстві, якому нині - зусиллями і волею українців, натхненних Шевченковим пророчим духом - приробляють слово Кінець…
На Великдень, на соломі
Проти сонця, діти
Грались собі крашанками,
Та й стали хвалитись
Обновами. Тому к святкам
З лиштвою пошили
Сорочечку, а тій стьожку,
Тій стрічку купили;
Кому шапочку смушеву,
Чобітки шкапові;
Кому свитку... Одна тілько
Сидить без обнови
Сиріточка, рученята
Сховавши в рукава.
− Мені мати куповала...
− Мені батько справив...
− А мені хрещена мати
Лиштву вишивала.
„А я в попа обідала!”
Сирітка сказала...
P.S. На фото малюнок, автор якого мені невідомий. Хто знає - підкажіть, будь ласка. Дякую!