«… І ЩАСТЯ ЦЕ - ХВИЛИНИ ПІВТОРИ»
27.03.2023
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН (1946, Чернівці-2020, Київ), один із моїх улюблених поетів, носій того, що іноді називають «подвійною ідентичністю» (див. книжку Йоханана Петровського-Штерна «Анти-імперський вибір. Постання українсько-єврейської ідентичності. Київ: Критика, 2018). Його українське слово воістину магічне:
… і щастя це - хвилини півтори.
Склепивши очі, тихо повтори:
околиця… напівзабуті лиця…
овечі хутра… сині хутори…
багаття… бринза… сутінки… суниця…
Ти вернешся. Воно тобі насниться.
Форель… зело… криниця…
Повтори.
(1996).
Хочеться, так хочеться повторювати знов: адже йдеться про Космос душі людської, про символи, якими та душа живе і сокровенніє.
Мойсей подовгу жив - вимушено, по суті справи його випхали з СССР - поза Україною, одначе ж Чернівці, Буковина, Київ і Дніпро завжди лишались з ним. Монтуючись-римуючись з горбами Єрусалима…
Далі: