«ПОМЕРЛИ ВСІ СЛОВА. І НАВІТЬ НАЙСУМНІШІ…»
06.01.2023
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Вже який день переслідують мене ці рядки ІРИНИ ЖИЛЕНКО (1941-2013). З останньої прижиттєвої збірки Поетеси «Світло вечірнє» (2010). Унікальна книжка, яку я прогавив і тепер читаю ці вірші у збірці «Євангеліє від ластівки», упорядкованій Іваном Малковичем (Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017). Тут уся Жиленко, усі її збірки…
«Світло вечірнє» - точна назва. Це про той стан людини, коли вона почувається у прикордонній зоні. Філософія існування у тій космогогічній спокійній круговерті, на березі Стікса. Так, ось же його напівзастигле скло поверхні - не біжить нікуди, не поспішає.
Далі: