«НЕ СВОЄ, ПОЗИЧЕНЕ ЛИХО» Грудневі рефлексії ТАРАСА ШЕВЧЕНКА: «ХОЛОДНИЙ ЯР»
18.12.2022
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Вірш із шкільної програми, датований 17 грудня 1845-го. Себто не з тих ніби, які варто перечитувати. Скучно, мовляв, наперед усе відомо. Чи ж так насправді?
Скажу одразу: Шевченків вірш про інспіроване російськими імперськими силами (а доти поляки прикладались, які й самі потому від того ж самого страждали) замулення історичної пам’яті українців, те, на чому стоїть досі кремлядська пропаганда і те, що не втомлюється повторювати путя-путькін: «адін народ», нікакой украйни нєт і нє било нікада. Тому пам’ять про все українське треба вибивати найжорсткіше. Нині от вибивають ракетами, снарядами, з патологічною жорстокістю.
Далі: