ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ВАЛЕНТИНА СИЛЬВЕСТРОВА - ГЕНІАЛЬНОМУ, ВСЕСВІТНЬО ВИЗНАНОМУ КОМПОЗИТОРУ - 85.
01.10.2022
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
З цієї нагоди у кінотеатрі «Жовтень» СЕРГІЙ БУКОВСЬКИЙ презентував свій фільм «В.СИЛЬВЕСТРОВ» (2019). Картину, до речі, можна побачити в кінотеатрі і в наступні дні…
Самого композитора в кінотеатрі ми не побачили - нині він, якщо не помиляюсь, в Німеччині. У Європі відбувається низка ювілейних концертів композитора, а з тим разом і фільм Буковського показують.
Фільм показали в кінозалі «Гегемон», на справді великому екрані. З чудовим звуком (звукорежисер Ігор Барба - браво!), а про пластичну сторону справи годі й говорити - Сергій Михальчук тут постав, далеко не вперше, як чаклун, як один із найдостойніших презентантів великої школи українського кінооператорства. З екрана на мене і глядачів (вони заповнили більшу частину місць у залі) плинули флюїди великого наративу, оповіді про митця, який притиснутий-затиснутий у замалій для нього земній корпускулі, одначе ж дивовижним чином щораз одривається від земної тверді, захоплюючи з собою і нас.
Валентин Сильвестров. Геній, який живе у маленькій тісній квартирі на Русанівці, у світі, незрідка такому обдертому і некрасивому, який мало схожий на ті, що можуть народжувати геніїв чи якось і чимось надихати їх. А от, композитор надихається, мелодії в ньому народжуються і живуть, і лягають у партитури.
Щоправда, ті партитури всього лишень набір знаків, які ще належить перетворити на музику. Фільм складається з трьох частин, перша й остання присвячені репетиціям, на яких присутній сам Сильвестров. Щось на зразок батька, якому дозволили постояти біля породіллі….
Ох, батько доволі нервовий. «В партитурі ж усе написано!»- раз по раз вигукує він. Ніби Бог, сценарій якого чудовий, а ці люди усе псують своєю недосконалістю. Зрештою, твір народжується, але ж які муки!
І це диво треба бачити!! Попри тривалість картини у дві з половиною години. Так, фільм про муку творення - бо ж музика, яка живе, яка звучить у тобі, вийшовши назовні звучить не так - не так швидко, мляво, навіть сонливо. Та все, зрештою, налагоджується і сягає небесних звучань. Скажімо, у виконанні дитячого хорового колективу «Щедрик» - се ніби сам хор янголів.
Великий екран і великий, суголосний генію композитора звук - це просто заворожує. Екран ніби затягував мене у свою глибінь - наче дзеркало поєдналось із можливістю показати нам і задзеркалля божественного (справді так!) мистецтва!
Свою любов і увагу до творчості Тараса Шевченка (от він псалми писав і це його, композитора, справа довести їх звучання до перфектного стану) Сильвестров пояснює (у фільмі) так: «Він же псалми писав! Вірші, які співаються. Він їх не шліфував…» От як сказалось, так і сказалось.
Цей принцип покладений і в основу поетики фільму Буковського. В кадрі лишається те, що не прийнято лишати в ньому - це ніби чернетка, яку ще треба вибілити. Може й тре’, але ж тоді зникне відчуття свободи, яке буквально пронизує кожен фільмовий план і саму вільну течію стрічки. І відчуття псаломності, отієї «сируватості» тексту, який йде прямісінько від серця.
Головний і невимовно щасливий (бо це щастя, прожити в кінозалі цю стрічку) фінальний образ-відчуття: ми бачимо Вільну непокріпачену людину, яка із самого свого щоденно-буденного (візуально - так) життя витворює щось таке, що життя те розширює до меж космічних, вселенських.
Тільки є у фільмі не тільки Герой, а й Автор, який навіть часом візуалізується в кадрі. Передусім у середній, центральній частині («Зона пам’яті»). Це сам режисер…
Картини б не було (такої!), якби ступінь свободи Автора не дорівнювалась би свободі Героя: Генія, Творця, що живе у «низьких» шарах буття, нітрохи з того не комплексуючи, а радше навпаки - використовуючи матеріал тих «низин» як паливо для своїх польотів у загірні вершини…
На фото: Сергій Буковський на тлі портрета молодого Валентина Сильвестрова; зал кінотеатру; кінооператор Сергій Михальчук та видавець, керівник видавництва "Дух і літера" Леонід Фінберг (у фойє "Жовтня" можна купити книжку цього вид-ва, присвячену Сильвестрову): Буковський та звукорежисер Ігор Барба.