ЗАЗИРАЮЧИ У ВІКНА ПАМ'ЯТІ
15.06.2022
Сергій Тримбач
НСКУ, Українська кіноакадемія
12 літ тому цей світ полишив ЮРІЙ ІЛЛЄНКО (1936-2010) - кінорежисер, кінооператор, сценарист, художник, громадський діяч.
У фільмі "Криниця для спраглих" (1965, заборонений радвладою "назавжди") його герой, старий селянин, усе прозирає на той світ, через пам'ятливі вікна. А дружина його, уже ніби покійна, усе носить воду, легко долаючи води Стікса - з того світу на цей, з цього світу - на той... Немає і бути не може чіткої й усталеної межі між світами, ми живемо на їхній межі...
фільм Криниця для спраглих
https://www.youtube.com/watch?v=2TjDYF_0dxM
У більшості Іллєнкових фільмів є певний наскрізний світоглядний мотив, а саме пошук простору свободи. У „Тінях забутих предків” (камера Юрія Іллєнка, режисура Сергія Параджанова) особистісне перемагало родове, колективне, патріархальне за рахунок відкриття надособистісного рівня, куди і прагнула душа селянського юнака Івана Палійчука – залишаючи родові лишень свою тлінну тілесність.
Іллєнко, як і багато інших Шістдесятників, уперто шукав ту над- (або сюр-) реальність, яка була би часо-простором свободи і забезпечувала прорив в особистісне поле. У „Криниці для спраглих” герой стрічки, старий Левко Сердюк (Дмитро Мілютенко), опинявся в ситуації нищення родового, патріархального життя (старе українське село в картині нагадує пізніший за часом чорнобильський „атомний пейзаж”) і знаходив себе, лиш зазираючи у вікна своєї пам’яті.
У наступній картині Іллєнка „Вечір на Івана Купала” герой може завоювати жінку, тільки віддавшись владі надосібної, надлюдської сили і виконавши її – бісівську – волю. Та муки совісті нездоланні, свідомість нагадує вертепний майданчик: знизу нагору надходить інформація, розшифрувати яку можна лише ціною своєї особистісної субстанції, підключення до колективної пам’яті (вона знає все).
В „Білому птасі з чорною ознакою” героям належить зробити вибір, одначе зробити це надзвичайно важко. Відтак персонажі фільму віддаються силам, які не піддаються контролю людей, - і це породжує трагедії. Спроба чільного персонажа стрічки „Лебедине озеро. Зона” розрубати Гордіїв вузол і перебрати ініціативу на себе закінчується його смертю. Так само беззахисним перед сліпим фатумом Історії виглядає український гетьман в „Молитві за гетьмана Мазепу”. Сам автор фільму (власне він і з’являється, ближче до фіналу, на екранному полотні) намагається кинути виклик тій історії, такій неприхильній до України...
Нині - нові страшні виклики.
На фото: Юрій Іллєнко з Олегом Полствіним, виконавцем ролі Георгія Дзвонаря у дитинстві (автор фото мені невідомий, з відкритих джерел).
Юрій Іллєнко. Кадри з фільму "Криниця для спраглих" (сценарій Івана Драча, режисер Юрій Іллєнко). В ролях Дмитро Мілютенко, Ніна Алісова.