З 3 на 4 травня о 01:40 на «1+1» у програмі «Арґумент-Кіно» – «Захар Беркут» Леоніда Осики
02.05.2015
Вночі з 3 на 4 травня о 01:40 на телеканалі «1+1» – програма «Арґумент-Кіно»: класика українського кінематографа – фільм режисера Леоніда Осики «Захар Беркут» (1971, Україна) та сюжет про кінематографічні тенденції у зображенні боротьби українців із ворогом.
Фільм «Захар Беркут» був створений у Києві на кіностудії ім. Олександра Довженка й вийшов у прокат 1971 року. В основі сюжету – однойменна повість Івана Франка, видатного українського поета, письменника й мислителя.
На екрані розгортається історія сивої давнини – 1241 рік, Карпатська Русь – подвиг невеличкої громади тухольців, що вступила до нерівного двобою з татаро-монгольськими завойовниками, й зупинила їх.
Кінорежисер Леонід Осика взявся за роботу над «Захаром Беркутом» після тріумфального мистецького успіху попередньої своєї стрічки, «Камінного хреста», створеного за новелами Василя Стефаника.
Він запросив до роботи над новим фільмом більшість акторів, які постали такими органічними у Стефаниковому драматичному гуцульському сюжеті початку ХХ століття.
Зрештою, Василь Симчич, Борислав Брондуков, Антоніна Лефтій, Костянтин Степанков та Іван Миколайчук – увесь цей виконавський ансамбль, до якого приєднався також Іван Гаврилюк, виявився фактурно напрочуд переконливим і для «Захара Беркута».
До гурту талановитих українських артистів, виконуючи автентичну для себе роль, органічно влився блискучий кирґизький кіноактор Болот Бейшеналієв, котрий ще п’ять років до того у фільмі «Андрєй Рубльов» геніального російського режисера Андрєя Тарковського надзвичайно виразно, харизматично утілив образ татарського хана.
Ну а сценарій «Захара Беркута» за Франковою прозою написав знаний український поет, а згодом, за часів Незалежности, й політик Дмитро Павличко, який вдався до певного переосмислення літературної першооснови, до деяких доповнень і переробок драматургійного матеріалу, чого зазвичай і вимагає екранізація.
Як ви пам’ятаєте, сюжет Франкової повісти, власне, як і сюжет фільму – це радше фантазія з приводу реальних історичних подій, це леґенда, де виступають герої та зловмисники, патріоти, зрадники й вороги, і де нуртують сильні почуття, де йдеться про честь і дружбу, про незрадливе кохання й ненависть, про чоловічу звитягу й жіночу самопожертву.
Власне, класичний і, здавалося б, невигадливий сюжет, але він стосується саме нашої минувшини, чим і цінний для нас. Він укорінює нас в історію, він дарує відчуття єдности, відчуття й усвідомлення тих чеснот, які об’єднують націю, об’єднують суспільство. Він, зрештою, в режисурі Осики веде про перемогу громади, що та не є безликою, а складається з особистостей, здатних на вчинки, які можуть змінити світ.
Наші предки зупинили навалу агресора на шляху до Європи. Нині українці знову змушені відстоювати себе, свої честь, культуру й державу, боронитися самим і боронити світ від неситого загарбника. І цей контекст робить сюжетику «Захара Беркута» надзвичайно актуальною.
Так само актуальним є й спеціальний сюжет, що демонструватиметься у програмі, – в ньому йтиметься про кінострічки, де показано українців у боротьбі проти ворога.
Коли ж вести про художні, про мистецькі чесноти фільму «Захар Беркут», то можна зауважити на певній стильовій строкатісті у викладі історії, на статичності дії та деякій прямолінійності у трактуванні образів героїв. Зате, безумовно, сильною стороною стрічки є її видовищність, її зображально-художня складова, що завше важливо для екранізації історичних сюжетів, для костюмованих стрічок.
Не випадково свого часу вручені фестивальні нагороди стосувалися саме зображальної частини. Вони є безумовною заслугою оператора Валерія Кваса та художника-постановника Георгія Якутовича, що він у цій самій якості працював також над феєричними «Тінями забутих предків» Сергія Параджанова.
І деяка зображальна аж надмірність, пишність, бароковість кінокартини отримує відповідний щедрий музичний супровід, що за нього відповідав знаний композитор Володимир Губа. Зрештою, «Захар Беркут» постає як своєрідна кіноораторія, мало не кіноопера.