f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Марися Нікітюк про ScripTeast Award: «Це бажана, але неочікувана нагорода»

19.05.2016

17 травня 2016 року у Каннах було оголошено переможця Х сесії польської сценарної лабораторії ScripTeast. Нагороду імені Кшиштофа Кесльовського отримав сценарій «Коли падають дерева» Марисі Нікітюк. 

Нагороду за найкращий сценарій з Центральної та Східної Європи, написаний та розроблений в межах сценарної програми Незалежної Кінофундації ScripTeast, вручили вже вдесяте. Але вперше у конкурсі брала участь представниця від України – і перемогла.

До Консультативної ради ScripTeast Award увійшли кінематографісти Сенді Ліберсон, Саймон Перрі, Манфред Шмідт, Антоніо Саура, Даріуш Яблонський та очільники навчальної програми ScripTeast Том Абрамс і Крістіан Рот.

Консультативна рада так пояснила рішення щодо присудження нагороди українському проекту: «Цьогорічна нагорода імені Кшиштофа Кесльовського ScripTeast присуджується сценарію з неймовірним кінематографічним потенціалом. П’янке суцвіття персонажів та наративів, зіткане, щоб створити надзвичайний світ — водночас страшний, чарівний, чуттєвий та захопливий, і завжди дуже справжній. Письменницька уява блискуче грає на сторінках сценарію і ми з нетерпінням чекаємо екранного втілення цього авторського бачення».

Окрім почесної відзнаки сценаристка отримала також грошовий приз в 10 тис. євро.

У програмі ScripTeast взяли участь 11 проектів з 7 країн Центральної та Східної Європи. Проект фільму «Коли падають дерева» змагався зі стрічками із Польщі, Румунії, Литви, Болгарії, Словаччини та Грузії. У ScripTeast повідомили, що за результатами программ попередніх дев’яти років було створено 18 фільмів, ще 12 – запущено у виробництво.

Виробництвом фільму «Коли падають дерева» займається українська компанія «Директорія Кіно». Її продюсуватимуть Ігор Савиченко та співпродюсер з Польщі Даріуш Яблонський (компанія Apple film). Цей фільм Марисі Нікітюк стане її повнометражним режисерським дебютом – до цього вона зняла два коротких метри «В деревах» та «Мандрагора», а також написала близько десятка сценаріїв.

За жанром «Коли падають дерева» – драма в стилістиці магічного реалізму. У ній розповідатиметься історія 5-річної дівчинки Вітки, яка проводить літні канікули у бабусі в селі, де стає свідком трагічного кохання між її двоюрідною сестрою-підлітком Ларисою і молодим бандитом Шрамом. Навколо героїв – пострадянська українська реальність: безробіття, занепад, розквіт криміналу та народного містицизму, від яких вони намагаються втекти.

Проект «Коли падають дерева» отримав підтримку Державного агентства з питань кіно України, відзнаку найкращого проекту на пітчингу ОМКФ 2014 року. Творці презентували його на Baltic Events, DAB та MAIA Workshops. Бюджет фільму – 22 млн. гривень, з яких 10 млн. гривень – державне фінансування.

Катерина Толькольникова з видання «Детектор медіа» поспілкувалася з Марисею Нікітюк щодо отримання ScripTeast Award та про те, як просувається робота над фільмом.

– Марися, чи очікували ви на нагороду?

– Чесно кажучи, ні. Протягом півроку я працювала разом з іншими учасниками ScripTeast і з лекторами над нашими сценаріями, і всі історії були дуже цікавими та сильними, тож було важко визначити фаворитів. Можу сказати, що я дуже хотіла виграти, але не сподівалася.

– Наскільки сильними були конкуренти по премії?

– Учасники доволі сильні, лауреати багатьох конкурсів, з одним, а чи й трьома повними метрами за плечима. До прикладу, третій фільм польського режисера-учасника Яна Гриняка – це масштабний байопік про відомого польського театрального режисера Тадеуша Кантора. Русудан Чконіа – режисерка та авторка з Грузії, була неодноразовим учасником Венеціанського кінофестивалю, попередні фільми Ірека Гжиба були презентовані на престижних фестивалях, зокрема, в Ротердамі. Ми не могли читати сценарії один одного, але постійно в рамках навчання і роботи обговорювали наші історії. З усіх сценаріїв вийдуть прекрасні фільми, дуже різні, але чудові.

– Які можливості відкриває ця відзнака? Маю на увазі як її «статусність», так і грошовий приз. Можливо, вже можете сказати, як використаєте кошти у виробництві фільму?

– Наразі ми чекаємо на відповідь від Польського кінофонду на здобуття частини фінансування для фільму. Будемо про це знати в перших числах червня. Тож, я сподіваюся, премія імені польського кіногенія Кшиштофа Кесльовського додасть нашому проекту додаткових аргументів, щоб бути затвердженим з їхнього боку. А загалом усі нагороди і плюсики, що отримує проект до свого запуску, допомагають йому в подальшому житті і просуванні на фестивалях. Адже вже є пласт кінопрофесіоналів, які чекають на фільм ще до його фактичної появи.

Це бажана, але неочікувана нагорода, тому ми ще не ознайомилися з умовами, на яких ми маємо витратити ці кошти.

– Як просувається робота над фільмом «Коли падають дерева»? Коли стартують зйомки стрічки й коли – орієнтовно – її зможе побачити глядач?

– До початку червня ми матимемо відповіді не лише від польського, а й від македонського кінофонду. Також наразі зацікавленість у проекті висловив шведський кінофонд. Зйомки почнуться в серпні, а завершити знімальний період ми плануємо до листопада. Знімати я буду з польським оператором, володарем «Срібного ведмедя» за оперторську роботу на Берлінале, Міхалом Енглертом. Український глядач зможе побачити стрічку вже 2017 року.

– Де відбуватимуться зйомки?

– За умови підтверджень від фондів – в Україні, Польщі та Македонії.

– Чи вже відбулися кастинги, затверджено акторів?

– Ми вже провели попередній каст на маленьку дівчинку – головну героїню Вітку. Маємо дві кандидатури. Попередньо обрали польський і український каст. Але до початку червня нічого напевно сказати не можу.

– Чим цей фільм буде цікавий глядачу – українському й не тільки? Наскільки широкій аудиторії? Ви розраховуєте й на прокатний, і на фестивальний успіх?

– Звісно, ми в першу чергу націлені на фестивалі, бо це артхаузне кіно. Але воно сповнене магії, гумору, наших українських реалій, тому я особисто сподіваюсь, що українська аудиторія сприйме і полюбить цей фільм. Бо це історія про нас, про те, як розбиваються мрії на догоду соціуму та незрозумілим традиціям, і про дитину, яка є символом чогось абсолютно нового та відкритого по дорозі до свого щастя.

Звісно, я хочу успіху і прокатного, і фестивального, але такі речі важко спланувати, особливо в розрізі українського кіно.

Фото зі сторінки Ігоря Савиченка в Facebook

Катерина Толькольникова, «Детектор медіа», 18 травня 2016 року

18 лютого, понеділок, Синій зал Цикл «Наші співвітчизники у світовому кіно» ДЖОРДЖ МОНТГОМЕРІ / ЛЕЦ (1916-2000) Художній фільм «ДРУЖИНИ ОРКЕСТРАНТІВ»

19 лютого, вівторок, Синій зал Посольство Аргентинської республіки в Україні представляє художній фільм "НЕ ДОЧЕКАЄТЕСЬ!"

20 лютого, середа, Червоний зал КРАЩІ ФІЛЬМИ СВІТОВОГО КІНОПРОКАТУ Художній фільм «Кілер з гарантією»