f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Марися Нікітюк про ScripTeast Award: «Це бажана, але неочікувана нагорода»

19.05.2016

17 травня 2016 року у Каннах було оголошено переможця Х сесії польської сценарної лабораторії ScripTeast. Нагороду імені Кшиштофа Кесльовського отримав сценарій «Коли падають дерева» Марисі Нікітюк. 

Нагороду за найкращий сценарій з Центральної та Східної Європи, написаний та розроблений в межах сценарної програми Незалежної Кінофундації ScripTeast, вручили вже вдесяте. Але вперше у конкурсі брала участь представниця від України – і перемогла.

До Консультативної ради ScripTeast Award увійшли кінематографісти Сенді Ліберсон, Саймон Перрі, Манфред Шмідт, Антоніо Саура, Даріуш Яблонський та очільники навчальної програми ScripTeast Том Абрамс і Крістіан Рот.

Консультативна рада так пояснила рішення щодо присудження нагороди українському проекту: «Цьогорічна нагорода імені Кшиштофа Кесльовського ScripTeast присуджується сценарію з неймовірним кінематографічним потенціалом. П’янке суцвіття персонажів та наративів, зіткане, щоб створити надзвичайний світ — водночас страшний, чарівний, чуттєвий та захопливий, і завжди дуже справжній. Письменницька уява блискуче грає на сторінках сценарію і ми з нетерпінням чекаємо екранного втілення цього авторського бачення».

Окрім почесної відзнаки сценаристка отримала також грошовий приз в 10 тис. євро.

У програмі ScripTeast взяли участь 11 проектів з 7 країн Центральної та Східної Європи. Проект фільму «Коли падають дерева» змагався зі стрічками із Польщі, Румунії, Литви, Болгарії, Словаччини та Грузії. У ScripTeast повідомили, що за результатами программ попередніх дев’яти років було створено 18 фільмів, ще 12 – запущено у виробництво.

Виробництвом фільму «Коли падають дерева» займається українська компанія «Директорія Кіно». Її продюсуватимуть Ігор Савиченко та співпродюсер з Польщі Даріуш Яблонський (компанія Apple film). Цей фільм Марисі Нікітюк стане її повнометражним режисерським дебютом – до цього вона зняла два коротких метри «В деревах» та «Мандрагора», а також написала близько десятка сценаріїв.

За жанром «Коли падають дерева» – драма в стилістиці магічного реалізму. У ній розповідатиметься історія 5-річної дівчинки Вітки, яка проводить літні канікули у бабусі в селі, де стає свідком трагічного кохання між її двоюрідною сестрою-підлітком Ларисою і молодим бандитом Шрамом. Навколо героїв – пострадянська українська реальність: безробіття, занепад, розквіт криміналу та народного містицизму, від яких вони намагаються втекти.

Проект «Коли падають дерева» отримав підтримку Державного агентства з питань кіно України, відзнаку найкращого проекту на пітчингу ОМКФ 2014 року. Творці презентували його на Baltic Events, DAB та MAIA Workshops. Бюджет фільму – 22 млн. гривень, з яких 10 млн. гривень – державне фінансування.

Катерина Толькольникова з видання «Детектор медіа» поспілкувалася з Марисею Нікітюк щодо отримання ScripTeast Award та про те, як просувається робота над фільмом.

– Марися, чи очікували ви на нагороду?

– Чесно кажучи, ні. Протягом півроку я працювала разом з іншими учасниками ScripTeast і з лекторами над нашими сценаріями, і всі історії були дуже цікавими та сильними, тож було важко визначити фаворитів. Можу сказати, що я дуже хотіла виграти, але не сподівалася.

– Наскільки сильними були конкуренти по премії?

– Учасники доволі сильні, лауреати багатьох конкурсів, з одним, а чи й трьома повними метрами за плечима. До прикладу, третій фільм польського режисера-учасника Яна Гриняка – це масштабний байопік про відомого польського театрального режисера Тадеуша Кантора. Русудан Чконіа – режисерка та авторка з Грузії, була неодноразовим учасником Венеціанського кінофестивалю, попередні фільми Ірека Гжиба були презентовані на престижних фестивалях, зокрема, в Ротердамі. Ми не могли читати сценарії один одного, але постійно в рамках навчання і роботи обговорювали наші історії. З усіх сценаріїв вийдуть прекрасні фільми, дуже різні, але чудові.

– Які можливості відкриває ця відзнака? Маю на увазі як її «статусність», так і грошовий приз. Можливо, вже можете сказати, як використаєте кошти у виробництві фільму?

– Наразі ми чекаємо на відповідь від Польського кінофонду на здобуття частини фінансування для фільму. Будемо про це знати в перших числах червня. Тож, я сподіваюся, премія імені польського кіногенія Кшиштофа Кесльовського додасть нашому проекту додаткових аргументів, щоб бути затвердженим з їхнього боку. А загалом усі нагороди і плюсики, що отримує проект до свого запуску, допомагають йому в подальшому житті і просуванні на фестивалях. Адже вже є пласт кінопрофесіоналів, які чекають на фільм ще до його фактичної появи.

Це бажана, але неочікувана нагорода, тому ми ще не ознайомилися з умовами, на яких ми маємо витратити ці кошти.

– Як просувається робота над фільмом «Коли падають дерева»? Коли стартують зйомки стрічки й коли – орієнтовно – її зможе побачити глядач?

– До початку червня ми матимемо відповіді не лише від польського, а й від македонського кінофонду. Також наразі зацікавленість у проекті висловив шведський кінофонд. Зйомки почнуться в серпні, а завершити знімальний період ми плануємо до листопада. Знімати я буду з польським оператором, володарем «Срібного ведмедя» за оперторську роботу на Берлінале, Міхалом Енглертом. Український глядач зможе побачити стрічку вже 2017 року.

– Де відбуватимуться зйомки?

– За умови підтверджень від фондів – в Україні, Польщі та Македонії.

– Чи вже відбулися кастинги, затверджено акторів?

– Ми вже провели попередній каст на маленьку дівчинку – головну героїню Вітку. Маємо дві кандидатури. Попередньо обрали польський і український каст. Але до початку червня нічого напевно сказати не можу.

– Чим цей фільм буде цікавий глядачу – українському й не тільки? Наскільки широкій аудиторії? Ви розраховуєте й на прокатний, і на фестивальний успіх?

– Звісно, ми в першу чергу націлені на фестивалі, бо це артхаузне кіно. Але воно сповнене магії, гумору, наших українських реалій, тому я особисто сподіваюсь, що українська аудиторія сприйме і полюбить цей фільм. Бо це історія про нас, про те, як розбиваються мрії на догоду соціуму та незрозумілим традиціям, і про дитину, яка є символом чогось абсолютно нового та відкритого по дорозі до свого щастя.

Звісно, я хочу успіху і прокатного, і фестивального, але такі речі важко спланувати, особливо в розрізі українського кіно.

Фото зі сторінки Ігоря Савиченка в Facebook

Катерина Толькольникова, «Детектор медіа», 18 травня 2016 року

17 грудня, понеділок, Синій зал Цикл «Наші співвітчизники у світовому кіно» Художній фільм «ТАЄМНИЦЯ НАТАЛІ ВУД»(ІІ серія)

18 грудня, вівторок, Малий зал Вечір до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

18 грудня, вівторок, Синій зал ЦИКЛ ВЕЧОРІВ «КІНО ПРО КІНО» Документальний фільм «ЗАГАЛЬНИЙ ЗШИТОК»