f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Можна не погоджуватися з тим, що говорить і пише Геннадій Афанасьєв, але це не привід для наклепу

08.09.2017

Правозахисник, активіст ініциативи «Комітет солідарності з кримськими заручниками» Максим Буткевич – про фільм російського правозахисника Олександра Подрабінека «Кому нужен крымский узник?», який був продемонстрований телеканалом ATR і викликав дискусії через неоднозначне трактування подій суду над Олегом Сенцовим і Олександром Кольченком.

Максим Буткевич, «Детектор медіа»

Я дуже тішуся, коли в доступі з’являються нові матеріали, які знову привертають увагу до долі політв’язнів, зокрема «кримських заручників»: Олега Сенцова, Сашка Кольченка і Олексія Чирнія. І поява відеоматеріалу («відеоколонки», як її було названо) Олександра Подрабінека теж не могла не потішити. Тим більше – виглядає, що автор мав конкретну мету: привернути увагу до скрутного становища родини Олега і закликати допомагати їй. Але є кілька моментів, які не дають потішитися.

По-перше, мені дивно, що в матеріалі про Олега та його родину, із рефреном «їі забули та покинули усі, включно із російськими та українськими правозахисниками», жодного разу не згадується його товариш у нещасті – Олександр Кольченко. Який теж сидить на суворому режимі, теж не дав ні проти кого свідчень і близькі якого – теж у скруті. Чому не згадується (через відсутність підтримки кіноспільноти чи через анархістські переконання) – не знаю і здогадуватися не хочу. Але виглядає дещо дивно.

По-друге, рефрен «усі забули про Олега та його родину», бо «захист політв’язнів має таки характер кампаній» – не зовсім відповідає дійсності. Можу це сказати як учасник одного з колективів («Комітет солідарності»), які намагаються здійснювати цю допомогу політв’язням бодай у якомусь мінімально можливому вигляді. Знати про це автор відеоматеріалу, звісно, не зобов’язаний – але тоді й безапеляційності тверджень можна було, певно, трошки менше вкладати у текст.

А по-третє (і це найгірше і найважливіше), іншого фігуранта справи, Геннадія Афанасьєва, якраз згадано – і в такому вигляді, що цілком відповідає поняттю «наклеп». У відео стверджено, що Афанасьєв під час слідства обвинуватив Олега (що правда), і вміщено розлогі уривки його свідчень того періоду. А от твердження, що саме через ці свідчення Путін «помилував» Афанасьєва, і саме тому той повернувся до України, де його «чомусь зустрічали як героя» – це неправда. Цьому немає ані жодних підтверджень, ані свідчень.

Більше того, в матеріалі не згадано про ключовий момент в ув’язненні Афанасьєва – його прилюдну відмову від своїх свідчень та заяву, що вони були дані під примусом, під час судилища над Олегом і Сашком у Ростові. Це був гідний поваги й мужній крок, і засудити Геннадія за свідчення, не згадавши про цей його виступ, означає спотворити загальну картину і приховати правду, маніпулюючи інформацією.

Можливо, в Олександра Подрабінека були для цього якісь свої причини – але як можуть пояснити трансляцію цієї ж, спотвореної, картини українські медійники, які її підтримали і транслювали? Їм же має бути відомою історія Афанасьєва (як і інших фігурантів справи «кримських заручників»). Можна не погоджуватися з тим, що говорить і пише Геннадій після звільнення, із його манерою ведення полеміки (якщо це так можна назвати) і вибором тих, кому він вдячний, а кого – засуджує; але це не привід для наклепу. І тим більше – в такому очорненні.

На моє глибоке переконання, треба «витягти» всіх наших політв’язнів із застінків, щоби вони вже тут, удома, говорили й писали те, що вважають за потрібне, як вільні люди. Схоже, не всі пристають на таку точку зору – і це їхнє право. Але наклеп, тим більше такий, – це поза межами й етичних, і просто професійних норм. І про неприпустимість цього якось навіть незручно говорити – але доводиться, і дуже шкода, що доводиться.

Максим Буткевич, «Детектор медіа», 7 вересня 2017 року

23 січня, середа, Червоний зал КРАЩІ ФІЛЬМИ СВІТОВОГО КІНОПРОКАТУ «ВОНИ НЕ ПОСТАРІЮТЬ»

23 січня, середа, Синій зал КІНОШНІ БУВАЛЬЩИНИ До річниці створення студії «Київнаукфільм»

24 січня, четвер, Синій зал ЦИКЛ ВЕЧОРІВ «КІНО І ФУТБОЛ» «Футбол у вітчизняному ігровому кіно» У програмі вечора показ фрагментів фільмів