«Маленька територія великої хоробрості»
25.01.2016
Фільм про нашу революцію став номінантом «Оскара».
Дмитро Десятерик, «День»
Це чудова новина для України: україно-британо-американська картина «Зима у вогні: боротьба України за свободу» (Winter On Fire: Ukraine's Fight for Freedom, режисер – Євген Афінеєвський, що виїхав свого часу з Росії до Ізраїлю, а тепер мешкає в США) пройшла відбір у список номінантів премії Американської кіноакадемії «Оскар».
Загалом, у цієї роботи більш ніж вдала призова історія. Світова прем’єра «Зими...» відбулася на початку вересня 2015 року на Венеційському фестивалі – одному з найпрестижніших у світі. Того ж місяця стрічка здобула приз глядацьких симпатій (прямим голосуванням авдиторії, треба зазначити) на міжнародному фестивалі в Торонто. Компанією-виробником фільму виступила Netflix – потужна медіа-корпорація, на рахунку якої, зокрема, культовий серіал «Картковий будинок». Netflix має масштабні можливості для просування своєї продукції: рекламу Winter On Fire: Ukraine's Fight for Freedom дають в США в пройм-тайм на загальнонаціональних каналах, про цей фільм говорять; зрештою, й потрапляння в число номінантів – багато в тому заслуга саме продюсерів компанії.
Власне сам фільм зроблений традиційно. На відміну від авторських документальних драм про революцію, таких як «Майдан» Сергія Лозниці чи «Все палає» Олександра Течинського, Олексія Солодунова та Дмитра Стойкова, «Зима у вогні: Боротьба України за свободу» являє собою саме хроніку подій – від першого дня на площі і аж до фатальної розв’язки 18-20 лютого 2014 року. Тут немає жодних формальних експериментів, як у того таки Лозниці. Використано титри, цитуються теленовини, в потрібних місцях накладено драматично забарвлену музику – котра, з огляду на стрій оповіді, не здається вульгарною або недоречною, а кадри мітингів, сутичок і боїв чергуються з інтерв’ю з майданівцями, знятими вже пізніше. Коментаторами виступають геть різні люди, і тут Афінеєвському вдалося дати майже вичерпний зріз громадянського суспільства: від очільників церков до хірургів-кардіологів, від офіцерів запасу до студентів, від Мустафи Найєма до 12-річного Романа Савельєва – того самого знаменитого хлопчиська, якого бачили в найнебезпечніших місцях. Епізодам ключових зіткнень передує комп’ютерна анімація – мапа Києва, вулиці, маршрути й точки протистоянь. Тобто все розтлумачено й показано детально й зрозуміло.
Євромайдан потрактований Афінеєвським саме як загальнонародне повстання, як порив, що об’єднує всю націю – недарма багато коментарів віддано саме представникам різних конфесій і церков. Від радісних студентських мітингів-концертів і до погребальної «Пливе кача» – весь сюжет революції вкладений у ці півтори години, з необхідним постскриптумом у кількох фінальних титрах про ціну, заплачену за свободу: 125 вбитих у Києві, анексія Криму, війна на Сході.
Так, серед інших неігрових картин про Майдан «Зима у вогні» не є найкращою; та й зазначення України в якості країни співвиробництва – скоріше формальність (ані державні, ані приватні інвестори з нашого боку не фінансували проект жодним чином). Однак цей добротний фільм служить надзвичайно важливій меті: представляє нас масовому американському глядачу. І важливість цієї підтримки важко переоцінити.
Дмитро Десятерик, «День», 15 січня 2016 року