f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Пішов з життя актор Тарас Денисенко

08.11.2017

Приголомшлива, хоча, на жаль, й очікувана новина - пішов з життя актор ТАРАС ДЕНИСЕНКО (1965-2017). Після важкої хвороби, на 53-му році життя.

Він народився в кінематографічній сім"ї. Батько - видатний кінорежисер Володимир Денисенко, мати - одна із кращих українських актрис Наталя Наум. У фільмі батька "ВИСОКИЙ ПЕРЕВАЛ" Тарас і зіграв свою першу роль, ще 17-літнім. А у 20-ть, ще студентом ВДІКу, отримав головну роль у фільмі "ЯКІ Ж БУЛИ МИ МОЛОДІ" Михайла Бєлікова. Зіграв її феєрично, точно потрапивши у світ ретро, де стільки щастя бути молодим і стільки нещасть - від страшної хвороби подруги...

Денисенко стає чи не найвостребуванішим українським актором, одна роль за іншою. У 91-му - у стрічці "КИСНЕВИЙ ГОЛОД" Андрія Дончика.він зіграв роль молодого українця, який в умовах тодішнього армійського побуту захищає свою людську і національну гідність. Відтепер Тарас Денисенко стає не просто актором, а Символом українства у зламний, перехідний період. То ж прихід до ролі Тараса Шевченка у фільмах "ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ЗАПОВІТ" та "ПОЕТ І КНЯЖНА" був цілком закономірним.

На початку 90-х - ще одна феєрично-казкова романтична роль у фільмі "ФУЧЖОУ" Михайла Іллєнка. То непросто було зіграти химерного хлопця, що падає в українське життя з якихось гамерик, аби переколошкати те життя, наповнити його чаром небес і відчуттям постійного дива... Тарас усе те зіграв, учергове довівши свій акторський суперклас.

Доводив і пізніше. Не тільки в кіно. Якийсь час він працював на телебаченні і одного разу приїхав до мене у музей, на кіностудію, аби розпитати про Довженка. Це не було інтерв"ю, це була суцільна інтелектуальна насолода. Він стільки усього знав і стільки розумів... У нього, на щастя, були учні, у нього, як і в батька, був ще й педагогічний талант.

Йому неминуче мала трапитись у житті режисура. І зрештою, він поставив фільм - "Мій хлопчику", два роки тому. Бути б продовженню, а тільки в ньому вже сиділа страшна хвороба.

Він пішов на ВИСОКИЙ ПЕРЕВАЛ - за своїми батьками, за Тарасом Шевченком, якого пережив по віку, хоч і не набагато. В оте ФУЧЖОУ дивне і ні на що не схоже, де поетам комфортно і де стихає їхній біль у грудях від непроминущого Кисневого голоду. До Івана Миколайчука, що упокоївся поруч Тарасових батьків і який так само колись зіграв молодого Тараса...

Ой поспішив, Тарасе, поспішив. Навіщо? Батьки би зачекали, допоки скінчиться твоя молодість. А тепер...

Тепер розслабімось і поплачемо, хай сльози омиють цю страшну і непоправну втрату, яку Україна, дай-то Боже, коли-небудь усвідомить.

Прощайте, дорогий Тарасе. Тільки все одно, не полишайте нас.

Найщиріші співчуття Тарасовій родині.

 

Про дату та місце прощання з Тарасом Денисенком буде  повідомлено пізніше.

 

Автор тексту - Сергій Тримбач.

24 лютого, понеділок, Синій зал. НАШ ІЛЮЗІОН

19 грудня, четвер, Червоний зал Найкращі фільми світового кінопрокату Документальний фільм «САНСАРА»

21 грудня, субота, Синій зал Прем’єра документального фільму «ЛАРИСА КАДОЧНІКОВА. АВТОПОРТРЕТ»