f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Пішов з життя актор Тарас Денисенко

08.11.2017

Приголомшлива, хоча, на жаль, й очікувана новина - пішов з життя актор ТАРАС ДЕНИСЕНКО (1965-2017). Після важкої хвороби, на 53-му році життя.

Він народився в кінематографічній сім"ї. Батько - видатний кінорежисер Володимир Денисенко, мати - одна із кращих українських актрис Наталя Наум. У фільмі батька "ВИСОКИЙ ПЕРЕВАЛ" Тарас і зіграв свою першу роль, ще 17-літнім. А у 20-ть, ще студентом ВДІКу, отримав головну роль у фільмі "ЯКІ Ж БУЛИ МИ МОЛОДІ" Михайла Бєлікова. Зіграв її феєрично, точно потрапивши у світ ретро, де стільки щастя бути молодим і стільки нещасть - від страшної хвороби подруги...

Денисенко стає чи не найвостребуванішим українським актором, одна роль за іншою. У 91-му - у стрічці "КИСНЕВИЙ ГОЛОД" Андрія Дончика.він зіграв роль молодого українця, який в умовах тодішнього армійського побуту захищає свою людську і національну гідність. Відтепер Тарас Денисенко стає не просто актором, а Символом українства у зламний, перехідний період. То ж прихід до ролі Тараса Шевченка у фільмах "ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ЗАПОВІТ" та "ПОЕТ І КНЯЖНА" був цілком закономірним.

На початку 90-х - ще одна феєрично-казкова романтична роль у фільмі "ФУЧЖОУ" Михайла Іллєнка. То непросто було зіграти химерного хлопця, що падає в українське життя з якихось гамерик, аби переколошкати те життя, наповнити його чаром небес і відчуттям постійного дива... Тарас усе те зіграв, учергове довівши свій акторський суперклас.

Доводив і пізніше. Не тільки в кіно. Якийсь час він працював на телебаченні і одного разу приїхав до мене у музей, на кіностудію, аби розпитати про Довженка. Це не було інтерв"ю, це була суцільна інтелектуальна насолода. Він стільки усього знав і стільки розумів... У нього, на щастя, були учні, у нього, як і в батька, був ще й педагогічний талант.

Йому неминуче мала трапитись у житті режисура. І зрештою, він поставив фільм - "Мій хлопчику", два роки тому. Бути б продовженню, а тільки в ньому вже сиділа страшна хвороба.

Він пішов на ВИСОКИЙ ПЕРЕВАЛ - за своїми батьками, за Тарасом Шевченком, якого пережив по віку, хоч і не набагато. В оте ФУЧЖОУ дивне і ні на що не схоже, де поетам комфортно і де стихає їхній біль у грудях від непроминущого Кисневого голоду. До Івана Миколайчука, що упокоївся поруч Тарасових батьків і який так само колись зіграв молодого Тараса...

Ой поспішив, Тарасе, поспішив. Навіщо? Батьки би зачекали, допоки скінчиться твоя молодість. А тепер...

Тепер розслабімось і поплачемо, хай сльози омиють цю страшну і непоправну втрату, яку Україна, дай-то Боже, коли-небудь усвідомить.

Прощайте, дорогий Тарасе. Тільки все одно, не полишайте нас.

Найщиріші співчуття Тарасовій родині.

 

Про дату та місце прощання з Тарасом Денисенком буде  повідомлено пізніше.

 

Автор тексту - Сергій Тримбач.

7-9 листопада, четвер-субота, Червоний зал «Сучасна анімація - досягнення, проблеми, перспективи»

10 листопада, неділя, Синій зал Світова флешмоб-прем’єра документального фільму «Я-Мобер» (Реж. А. Дем’яненко, Д. Томашпольський)

11 листопада, понеділок, Синій зал ЗІРКИ СВІТОВОГО КІНО: «Графиня із Гонконґу» (реж. Ч. Чаплін)