Пішов з життя актор Тарас Денисенко
08.11.2017
Приголомшлива, хоча, на жаль, й очікувана новина - пішов з життя актор ТАРАС ДЕНИСЕНКО (1965-2017). Після важкої хвороби, на 53-му році життя.
Він народився в кінематографічній сім"ї. Батько - видатний кінорежисер Володимир Денисенко, мати - одна із кращих українських актрис Наталя Наум. У фільмі батька "ВИСОКИЙ ПЕРЕВАЛ" Тарас і зіграв свою першу роль, ще 17-літнім. А у 20-ть, ще студентом ВДІКу, отримав головну роль у фільмі "ЯКІ Ж БУЛИ МИ МОЛОДІ" Михайла Бєлікова. Зіграв її феєрично, точно потрапивши у світ ретро, де стільки щастя бути молодим і стільки нещасть - від страшної хвороби подруги...
Денисенко стає чи не найвостребуванішим українським актором, одна роль за іншою. У 91-му - у стрічці "КИСНЕВИЙ ГОЛОД" Андрія Дончика.він зіграв роль молодого українця, який в умовах тодішнього армійського побуту захищає свою людську і національну гідність. Відтепер Тарас Денисенко стає не просто актором, а Символом українства у зламний, перехідний період. То ж прихід до ролі Тараса Шевченка у фільмах "ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ЗАПОВІТ" та "ПОЕТ І КНЯЖНА" був цілком закономірним.
На початку 90-х - ще одна феєрично-казкова романтична роль у фільмі "ФУЧЖОУ" Михайла Іллєнка. То непросто було зіграти химерного хлопця, що падає в українське життя з якихось гамерик, аби переколошкати те життя, наповнити його чаром небес і відчуттям постійного дива... Тарас усе те зіграв, учергове довівши свій акторський суперклас.
Доводив і пізніше. Не тільки в кіно. Якийсь час він працював на телебаченні і одного разу приїхав до мене у музей, на кіностудію, аби розпитати про Довженка. Це не було інтерв"ю, це була суцільна інтелектуальна насолода. Він стільки усього знав і стільки розумів... У нього, на щастя, були учні, у нього, як і в батька, був ще й педагогічний талант.
Йому неминуче мала трапитись у житті режисура. І зрештою, він поставив фільм - "Мій хлопчику", два роки тому. Бути б продовженню, а тільки в ньому вже сиділа страшна хвороба.
Він пішов на ВИСОКИЙ ПЕРЕВАЛ - за своїми батьками, за Тарасом Шевченком, якого пережив по віку, хоч і не набагато. В оте ФУЧЖОУ дивне і ні на що не схоже, де поетам комфортно і де стихає їхній біль у грудях від непроминущого Кисневого голоду. На вулкан старс официальный сайт мобильная версия можно играть с мобильной версии.. До Івана Миколайчука, що упокоївся поруч Тарасових батьків і який так само колись зіграв молодого Тараса...
Ой поспішив, Тарасе, поспішив. Навіщо? Батьки би зачекали, допоки скінчиться твоя молодість. А тепер...
Тепер розслабімось і поплачемо, хай сльози омиють цю страшну і непоправну втрату, яку Україна, дай-то Боже, коли-небудь усвідомить.
Прощайте, дорогий Тарасе. Тільки все одно, не полишайте нас.
Найщиріші співчуття Тарасовій родині.
Про дату та місце прощання з Тарасом Денисенком буде повідомлено пізніше.
Автор тексту - Сергій Тримбач.