«Гібридна війна, гібридна мораль, гібридне кіно...»
06.02.2016
5 лютого 2016 року відбувся круглий стіл «Майбутнє російського продукту на українському телеринку».
В ньому взяли участь керівники провідних українських телеканалів і компаній-виробників серіалів, народний депутат Вікторія Сюмар, голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко, заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Уляна Фещук. Національну спілку кінематографістів України представляв голова Спілки Сергій Тримбач.
Подаємо коментар Сергія Тримбача про подію.
«Російські виробники кіно та серіалів створюють їх із використанням архетипів та образів нових героїв нової Росії, які направлені на те, щоб повернути велич Росії. Таким продуктом всі ці роки вони фактично укладали світогляд не тільки росіян, але й українців», – сказав генеральний директор «1+1 медіа» Олександр Ткаченко. І додав:
«Україні потрібні власні герої, свої ідеологізми. (...) Так, нам буде дуже важко знімати самостійно, тому що ринок не такий великий, як в Росії. Але ми повинні зробити для себе вибір: або ми знімаємо не так дорого вітчизняне, але якісне, або ми продовжуємо практику, коли дороге російське ставиться в ефір зі спробами применшити унікальну українську продукцію, на яку звичайно є менше грошей».
Я прокоментував це у такий спосіб: «Єдина відмінність більшості нових українських телесеріалів від власне російських – останні демонструють з україномовними субтитрами, а українські, російськомовні зазвичай, не мають таких. Гібридна війна, гібридна мораль, гібридна економіка – заледве не все тут гібрид такий собі! В будь-якому фільмі сидить всередині його адресат, його потенційний глядач. Так от, в українських, нібито, телефільмах сидить російський глядач – це йому, це для нього виробляють такий "продукт"».
І пізніше: «Інтерес наших авторів, режисерів, акторів, сценаристів не просто в тому, аби по-справжньому реанімувати виробництво фільмів для кінопрокату і телесеріалів, а в тому передусім, аби витворилось кіно справді українське – за своїми цінностями, за своєю етикою й естетикою передусім. Тільки тоді воно буде цікавим світовій кіноспільноті і своєму глядачеві».
Нове українське кіно мусить орієнтуватися не просто на виробництво нового фільму, а – головне – на творення нового глядача. Почасти це відтворення того глядача, якого просто нищили упродовж останніх двох десятиліть.
Дискусія за «круглим столом» підсилила відчуття, що залежність багатьох наших телепродюсерів від російської телеіндустрії визначає їх свідомість і ставлення до запровадження квотування продукції північного виробництва.
Та найгірше в іншому: вони (це версія, суб’єктивна, коли хочете) готові зробити усе, аби законсервувати ті архетипи і «магістральні сюжети», які визначають російський телевізійний мейн-стрім.
Чи це лікується? Так! Проривними, новими формами. Фільмами, які стануть успішними і примусять отих самих консерваторів і україно-скептиків вкладати гроші в нове, а не тільки в протухле й архаїчне.
Сергій Тримбач