f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Сльози крапали... В Мінську, на «Лістападі»

10.11.2015

З 6 листопада у столиці Білорусі триває 22-й міжнародний кінофестиваль «Лістапад». Його слоганом є вираз «Асолода для вачэй / Насолода для очей». Одним з учасників фестивалю є голова НСКУ Сергій Тримбач, який очолює міжнародне журі кінопреси.

Сергій Тримбач

Зрозуміла річ, до кінця фестивалю я не маю права коментувати ті дві конкурсні програми (Основний конкурс і конкурс «Молодість на марші»), які «судить» наше журі. Відтак кілька біжучих вражень.

По-перше, в рамках фестивалю працює фотовиставка «Канн. Фотозбільшення» українського майстра, члена Міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI Катерини Сліпченко (докладно про це читайте на сайті «Лістапада»).


Сальма Гайєк. Фото Катерини Сліпченко

По-друге, в Музеї історії білоруського кіно відбулося прийняття, влаштоване Гете-інститутом на честь видатного російського історика кіно Наума Клеймана. Нагода проста – в ретроспективі «Кіно про кіно» показали фільм німецького режисера Тетяни Брандруп «Кіно: громадська справа». Її героєм і є Клейман, засновник і багатолітній директор російського Музею кіно, якому, за драматичних обставин, недавно довелось піти з роботи. Мені вдалося поспілкуватися з Наумом Іхільєвичем, якого знаю давно, якого люблю і безмірно поважаю. В бесіді брав участь керівник білоруського музею Ігор Авдєєв. Я ще побуваю в музеї, аби ознайомитись з ним докладніше. Бо ж у нас в Києві досі такого музею немає – срамота!


Ігор Авдєєв і Наум Клейман

Побував я на відкритті ретроспективи шедеврів японського кіно (до 120-річчя компанії «Сьотику»). Було показано фільм «Історія Хатико» (1987) учня славетного Канедо Сіндо Сейдзіро Коями, за сценарієм самого Сіндо. Історія пса Хатико, який лишається вірним своєму господареві, професорові і по смерті останнього. Багато літ щовечора пес ходить на вокзал в безнадійних спробах побачити господаря, який платив Хатико так само любов’ю. І таки побачив – у передсмертному маренні... Як просто і як зворушливо! Давно вже я не сприймав фільм настільки емоційно. Директор «Лістапада» спробувала відкрити прийняття по завершенні фільму – і не змогла: сльози продовжували литись з її очей. З моїх, зізнаюсь, так само.

Зовсім інше кіно – фільм Роя Андерсона «Голуб сидів на гілці, міркуючи про буття» (ретроспектива «Леви, ведмеді, пальмові гілки»). Картина – переможець минулорічного Венеційського фестивалю. Знаменитий шведський режисер, як відомо, з 2000 року почав розробляти філософську трилогію, першими частинами якої були стрічки «Пісні з другого поверху» і «Ти, що живеш». У «Голубі...» – дивовижний ряд історій, які іноді тривають кілька хвилин і мають таку собі філософсько-анекдотичну структуру (як в епізоді з умираючою бабцею, котра ніяк не хоче розлучатися із сумочкою з коштовностями, що її виривають у неї жадібні дітки), інші ж історії тривають і довше, є і наскрізні персонажі, як то продавці «розваг», які ніхто не купує. А в двох чи трьох епізодах з’являються вояки Карла ХІІ і сам король – спершу на коні і в красі, а потому – після Полтави – в ганьбі і обговоренні жалібному: «отой росіянин приховано якось озброївся... І дощ, якого не було, але ж міг бути, таки завадив...» Словом, то вже й національна самокритика. Та й у всьому іншому – Гетеборг, Швеція постають в якому постісторичному ракурсі: люди більше нагадують лялькових персонажів, які слідують якимось завченим внутрішнім і зовнішнім командам. Все дистильовано, вичищено, повітря викачано – отака екзистенція сьогоднішнього буття: буття є, а життя немає.


Кадр з фільму

Ну, а «Лістапад» поки що продовжується – до п’ятниці, коли й відбудеться його закриття і вручення нагород.

Сергій Тримбач

12 грудня, середа, Синій зал Прем’єрний показ художнього фільму «ТРИМАЙ БІЛЯ СЕРЦЯ»

12 грудня, середа, Червоний зал ДИВІМОСЬ, ХТО ПРИЙШОВ Громадська організація «Сучасне Українське Кіно» (СУК) презентує вечір «Кіносереда – Зимове»

12 грудня, середа, Малий зал «ЦИКЛ ВЕЧОРІВ ІСПАНОМОВНОГО КІНО» Художній фільм «ГАВАНАСТЕЙШН»