f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Сергій Тримбач про КіноЛістапад у Мінську

08.11.2015

6 листопада у столиці Білорусі відкрився 22-й міжнародний кінофестиваль «Лістапад».

Його слоганом став вираз «Асолода для вачэй / Насолода для очей». На відкритті у кінотеатрі «Москва» лунали французькі мелодії та вшановували зірку французького кіно Фанні Ардан. Справа в тому, що в одній із конкурсних програм присутня її друга режисерська робота «Нав’язливі ритми». А потім показали стрічку ще одного француза, Гійома Ніклу, «Долина кохання», з Ізабель Юппер та Жераром Депардьє.

Вітали й журі, яких одразу кілька. На чолі головного конкурсу – відомий російський кінорежисер Вадим Абдрашитов (йому вручили приз від Президента Білорусі). Головою журі конкурсу «Молодість на марші» (перші та другі режисерські роботи) є мексиканський продюсер Крістіна Веласко. Національний конкурс судить журі на чолі з білоруським кінознавцем Ігорем Авдєєвим. Є ще програма національних кіношкіл (журі керує італійка Хайді Гронауер), документального кіно (патроном журі тут грузинський режисер Арчіл Хетагурі). І нарешті Міжнародне журі кінопреси очолює голова НСКУ Сергій Тримбач.

Фестиваль триватиме упродовж тижня, його закриття відбудеться 13 листопада.

Короткий коментар Сергія Тримбача:

– Наше пресове журі присудить призи за підсумками знайомства з двома фестивальними програмами – головним конкурсом, де 12 повнометражних стрічок, більшість яких уже засвічено і навіть відзначено на інших кінофорумах, і «Молодість на марші». Навантаження чимале, а ще ж хочеться подивитися хоч пару картин із ретроспективи шедеврів японського кіно (до 120-річчя компанії «Сьотику»), з програми «Тільки для кіноманів» (справді колекція гурманських стрічок), Арт-мейнстрім та інші.

Та й білоруську національну програму хочеться побачити, а в ній, що приємно, чимало картин. Як сказав мені програмний директор «Лістапада» Ігор Сукманов, на очах народжується нове покоління білоруських режисерів, прикметною особливістю яких є робота у позацензурному полі. Йдеться, наскільки я зрозумів, і про цензуру масової аудиторії. Молоді знімають незрідка без якогось фінансування, на своїй техніці, доволі скромній, одначе ж достатній, аби зняти реалії сучасного життя, його «структуру кристалу».

На жаль, з України один лиш фільм – «Жива ватра» Остапа Костюка – у конкурсі документального кіно. Побажаймо йому успіху!

Одна з найцікавіших для мене програм – «Кіно про кіно». В ній вдалося побачити стрічку «Від Калігарі до Гітлера: німецьке кіно в епоху мас» німецького режисера Рудзігера Зухсланда. Зроблена за мотивами знаменитої книги Зігфріда Кракауера, в якій досліджено, як через кіно німецьке суспільство 1920-х – початку 1930-х років трансформувалося у тоталітарну систему. В Україні варто показати цей фільм. Передусім тому, що є деякі цілком очевидні римування з тим, що відбувалося в Німеччині і що зринає у нас. Реформування водночас з різким погіршенням соціального стану мільйонів українців не може не привести до сплеску активності крайніх політичних угрупувань. Системні зміни не можуть відбуватися стихійно, бажано, аби і влада була системною. Тільки ж системними були і Рузвельт, і Гітлер... Як і що має діяти за таких обставин мистецтво, кіно зокрема?

Власна інформація НСКУ

12 грудня, середа, Синій зал Прем’єрний показ художнього фільму «ТРИМАЙ БІЛЯ СЕРЦЯ»

12 грудня, середа, Червоний зал ДИВІМОСЬ, ХТО ПРИЙШОВ Громадська організація «Сучасне Українське Кіно» (СУК) презентує вечір «Кіносереда – Зимове»

12 грудня, середа, Малий зал «ЦИКЛ ВЕЧОРІВ ІСПАНОМОВНОГО КІНО» Художній фільм «ГАВАНАСТЕЙШН»