f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Підсумки засідання Секретаріату Правління НСКУ 26 жовтня 2015 року

27.10.2015

26 жовтня 2015 року відбулося засідання Секретаріату Правління НСКУ, на якому було розглянуто такі питання:

  • Про ситуацію, що склалася в Національній кінематеці України після призначення виконуючого обов’язки генерального директора.
  • Про напрямки діяльності Комісії з кіномережі та дистрибуції та стан кінопрокату в Україні.
  • Про скликання VII пленуму Правління НСКУ.
  • Про висунення кінотворів на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.

На початку засідання голова Спілки Сергій Тримбач повідомив, що 26 жовтня взяв участь у круглому столі «Тенденції розвитку трудового законодавства в галузі культури і мистецтва». Говорили про трудове і авторське право й ті законодавчі ініціативи, що сьогодні виникають у влади і народних депутатів у цій царині. Складається враження, що країна увійшла у стадію контрреволюції, зазначив Сергій Тримбач. Адже під «обстріл» потрапляють саме суб’єкти революції – зокрема, творча інтелігенція. Запропоноване запровадження контрактної системи обрушить існуючу систему оплати праці у галузі культури. Натомість пропозиції щодо позбавлення авторів винагороди та інші «новації» зроблять митців цілком залежними. Фактично, вибудовується своєрідна феодальна система. І це під гаслом «Ідем в Європу».

Сергій Тримбач розповів, що 7 жовтня взяв участь в обговоренні законопроекту про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» (№2943 від 21 травня 2015 року), яке відбулося у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти, де виступив з гострою критикою запропонованих новацій щодо діяльності організацій колективного управління правами, за яких відбувалася монополізація на ринку на користь кількох заздалегідь визначених організацій, а самі автори втрачали будь-який вплив на їх формування. Законопроект було відкинуто, але йому на зміну прийшли схожі нові. Складається враження, що на таких обговореннях думку громадськості заслуховують, але враховувати не поспішають.

Про ситуацію, що склалася в Національній кінематеці України після призначення виконуючого обов’язки генерального директора

Сергій Тримбач нагадав, що виконуючого обов’язки генерального директора Національної кінематеки України було призначено місяць тому. Ним став Геннадій Станілевич, що прийшов на студію із бізнесу, і ніколи до того не мав справу із специфікою кіновиробництва. Позиціонувало його Міністерство культури, у підпорядкуванні якого знаходиться кіностудія, як антикризового менеджера, що має якнайшвидше навести лад із фінансово-економічними проблемами державного підприємства: у кіностудії близько десяти мільйонів гривень боргів, переважно із заробітної плати, що її не виплачували близько року, електроенергії, плати за землю тощо.

Саме через наявність у Національної кінематеки багатомільйонного боргу, розмір якого неухильно зростав останніми роками, Комісія Міністерства культури з проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання у галузі кіномистецтва, до складу якої входить Сергій Тримбач, не рекомендувала на посаду генерального директора Данила Вулицького, що до того очолював кіностудію й кандидатуру якого підтримала НСКУ. Тепер, за інформацією голови Спілки, вже 2 листопада має відбутися чергове засідання Комісії, на якому буде розглядатися питання про рекомендацію Геннадія Станілевича на посаду генерального директора. Міністерство культури планує підписати із ним 3-річний контракт.

Одначе, плани Геннадія Станілевича з порятунку кіностудії та подальшої організації її роботи – незрозумілі. Місяць тому Сергій Тримбач, згідно рішення Секретаріату Правління НСКУ, спрямував йому листа із пропозицією зустрітися, аби прояснити їх, а втім відповіді досі не отримав. Не зустрічався виконуючий обов’язки генерального директора Національної кінематеки і з головою Державного агентства України з питань кіно Пилипом Іллєнком, попри ініціативу останнього і попри те, що у виробництві кіностудії знаходяться проекти, фінансовані Держкіно, за якими необхідно звітувати уже найближчим часом.

Окрім секретарів Правління в обговоренні питання взяли участь запрошені на засідання заступник генерального директора Національної кінематеки з творчих питань Валентин Марченко, продюсер Геннадій Кофман, що працював над багатьма проектами кіностудії останніх років, і член НСКУ Артем Мостовий, чия студія звукозапису «KWA Sound Production» розміщена на території Національної кінематеки України, є там орендарем.

Валентин Марченко повідомив, що Геннадій Станілевич дійсно не знається на специфіці кіновиробництва – і чесно визнає це. Однак нині перед ним стоять нагальні завдання порятунку підприємства як такого, не пов’язані з кінопроцесом – проводяться переговори із кредиторами, йдуть суди, що загрожують самому існуванню Національної кінематеки. За словами Валентина Марченка, досі новий керівник нікого не звільнив, але для економії фонду заробітної плати встановлено неповний робочий час для працівників. Відбувається розробка нового штатного розкладу, що передбачає скорочення кадрів. Було підвищено розмір орендної плати. Зустрітися із представниками НСКУ та головою Держкіно Геннадій Станілевич планує пізніше – після того, як завершить ці невідкладні антикризові кроки.

Інші учасники обговорення у своїх виступах висловили хвилювання з приводу того, яким чином розвивається ситуація на кіностудії. Зокрема, ігнорування виконуючим обов’язки генерального директора кінематографічної суті роботи ставить під загрозу існування кіноархіву Національної кінематеки. Він і раніше перебував у далеко не найкращому стані, а тепер – за нового керівництва – може просто зникнути (а йдеться і про робочі матеріали багатьох знаних українських документальних фільмів, власне, хроніку національного життя, і про численні фільмові копії стрічок кіностудії, що їх часом неможливо знайти в українських архівах і доводиться за великі гроші роздобувати у Росії).

Також не зрозуміло, що планує із Національною кінематекою робити Міністерство культури взагалі, адже нині у державній власності знаходяться дві студії документального кіно – й обидві у невтішному стані. Можливо, варто об’єднати їх, урегулювавши паралельно ситуацію з роботою Інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого і створивши потужну виробничу базу для вітчизняної кіноосвіти.

Ще одним зі шляхів порятунку для державних кіностудій могло би стати запровадження практики державно-приватного партнерства, що дозволить приватним компаніям інвестувати у розвиток підприємств і мати гарантії захисту власних інвестицій. А втім, законопроект, який би унормовував таку практику, у Верховній Раді підтримано поки що не було.

За підсумками обговорення Секретаріат Правління НСКУ констатував, що фактична відмова Геннадія Станілевича контактувати із керівництвом НСКУ та Держкіно України ставить нове керівництво поза громадським і державним контролем, викликає справедливі підозри щодо намірів трансформувати кіностудію у підприємство поза кінематографом.

Було вирішено звернутися до віце-прем’єр-міністра, міністра культури України В’ячеслава Кириленка з вимогою надати роз’яснення щодо планів реформування Національної кінематеки України.

До надання таких роз’яснень Секретаріат Правління НСКУ рекомендував голові НСКУ Сергію Тримбачу не підтримувати кандидатуру Геннадія Станілевича на комісії Міністерства культури з кадрових питань.

Про напрямки діяльності Комісії з кіномережі та дистрибуції та стан кінопрокату в Україні

Голова Комісії з кіномережі та дистрибуції Юрій Ріпенко ознайомив Секретаріат Правління НСКУ з основними напрямками діяльності Комісії, пов’язаними із розглядом та вирішенням практичних питань роботи кінотеатрів.

За зверненням низки кінотеатрів України щодо врегулювання їхніх договірних відносин із дистриб’юторами Комісія запропонувала дистриб’юторським компаніям розглянути та внести зміни до договорів із кінотеатрами, якими було передбачено, зокрема, надання кінотеатрам права змінювати кількість сеансів або період демонстрування фільмів, якщо частка кінотеатру в касовому зборі стає меншою за його денні експлуатаційні витрати, а також надання кінотеатрам права встановлювати ціни на квитки з урахуванням економічної ситуації в регіоні. За результатами обговорення із дистриб’юторами було знайдено порозуміння.

Також, на пропозицію регіональних прокатних підприємств, що за дорученням відповідних обласних управлінь культури ведуть Державний реєстр демонстраторів фільмів, було розроблено проекти Порядку провадження діяльності з демонстрування фільмів та Правил з надання кінопослуг населенню. Документи було спрямовано на розгляд та затвердження Держкіно. Проте через відсутність там служби, яка би мала координувати діяльність місцевих органів управління кінематографією з цих питань, їх не було розглянуто.

Комісія брала активну участь в обговоренні проекту Закону України «Про державну підтримку кінематографії в України» та надала пропозиції щодо розвитку кіномережі, які було враховано в остаточному тексті законопроекту.

Ведучи мову про стан кінопрокату в Україні, Юрій Ріпенко назвав існуючу модель прокату вітчизняного кіно вкрай невдалою. Усю увагу кінематографісти України спрямували на кіновиробництво, натомість прокату уваги приділено не було. У кіностудій та продакшнів відсутні власні дистриб’юторські та кінопрокатні підрозділи, тож вони змушені звертатися до кінопрокатників, які апріорі не є прокатниками національного кіно і мають зобов’язання перед голлівудськими кіностудіями, що нерідко об’єктивно унеможливлює добрий прокат українських фільмів.

Відтак, Комісія пропонує створити національну дистриб’юторську компанію, принаймні для того, щоб організовувати прокат фільмів, створених за бюджетні кошти, власником майнових прав яких є Держкіно.

Далі слід відповісти на питання: «Де показувати українське кіно?» Адже вклинитися в репертуарний план приватних кіномереж украй важко. І встановлення квоти на показ українських фільмів та інші незначні важелі впливу тут позитивного результату майже не дають. Набагато важливішим є збільшення кількості глядачів українського кіно.

Досвід київського кінотеатру українського фільму «Ліра» доводить, що глядач українського кіно є, але у більшості регіонів створити аналогічні Центри вітчизняного кіно неможливо, адже кінотеатрів, на базі яких можна їх відкрити, – нема. Відтак, нагальним є питання розбудови кінотеатральної мережі як такої.

Державні будівельні норми України, затверджені у 1992 році, передбачали від 12 до 25 місць у кінотеатрах на 1000 осіб. В Україні цієї норми дотримано лише у Києві – на мінімальному рівні. Найгірша ж ситуація – у невеликих містах з населенням від 10 до 50 тисяч осіб. У них на сьогодні лише 17 кінозалів, коли потрібно 455. Для забезпечення кінообслуговування в таких населених пунктах доцільно використовувати мобільні пересувні цифрові комплекси з демонстрування кіно. Звичайно, це потребує також і державної підтримки.

Ще один не менш важливий напрямок діяльності – популяризація українського кіно, зазначив Юрій Ріпенко. Просування вітчизняного кінематографа потребує узгоджених зусиль вітчизняних продюсерів, дистриб’юторів, прокатників і кінотеатрів, тому слід фінансово підтримувати проведення творчих зустрічей, презентацій, прем’єрних показів, організацію рекламних акцій тощо. При тому рівень фінансової підтримки кінотеатрів має залежати від кількості залучених ними на українські фільми глядачів. Ці пропозиції загалом були враховані у проекті Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні».

Але проблема полягає в тому, що нині в Україні залишилося лише чотири кінопрокатні організації (у Вінницькій, Херсонській, Хмельницькій та Чернівецькій областях), які б могли опікуватися збільшенням відвідуваності українських фільмів у невеликих містах. У решті областей такі функції передані Будинкам народної творчості, що не мають особливих повноважень. Тому навіть якщо законопроект «Про державну підтримку кінематографії в Україні» буде прийнято, скористатися державною підтримкою спершу зможуть не всі. Але Вінницька, Херсонська, Хмельницька та Чернівецька області можуть стати пілотними майданчиками апробації роботи мобільних пересувних цифрових кінокомплексів.

За підсумками обговорення питання Секретаріат Правління НСКУ ухвалив:

- звернутись до голови Держкіно Пилипа Іллєнка щодо доцільності створення окремої дистриб’юторської компанії національного фільму та необхідності створення в структурі апарату підрозділу з координації діяльності місцевих органів управління кінематографією, втілення державної політики з розповсюдження та демонстрування національних фільмів,

- підготувати звернення до місцевих органів самоврядування щодо створення в обласних центрах базових кінотеатрів – Центрів вітчизняного кіно.

Було наголошено і на необхідності завершення реконструкції Чернівецького кінотеатру імені Івана Миколайчука.

Про скликання VII пленуму Правління НСКУ

Заслухавши та обговоривши інформацію Сергія Тримбача про скликання VII пленуму Правління НСКУ, Секретаріат Правління НСКУ ухвалив скликати пленум 15 грудня 2015 року. На розгляд пленуму буде винесено питання «Про стан кіноосвіти в Україні». Остаточний порядок денний пленуму буде затверджено на наступному засіданні Секретаріату.

Про висунення кінотворів на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка

Голова Рейтингової комісії НСКУ Сергій Борденюк повідомив, що на розгляд комісії було подано дві документальні стрічки: «Голлівуд над Дніпром. Сни з Атлантиди» (режисер Олег Чорний) та «Сильніше, ніж зброя» (творче об’єднання «Вавилон’13» визначило п’ятьох кінематографістів, що брали участь у створенні фільму: автора сценарію та режисера Володимира Тихого, режисерів Юлію Гонтарук і Романа Любого, автора сценарію Дениса Воронцова і кінооператора Юрія Грузінова).

За результатами голосування на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка від НСКУ Рейтингова комісія рекомендувала висунути стрічку «Сильніше, ніж зброя». Секретаріат Правління НСКУ затвердив це рішення.

Також на засіданні було розглянуто низку поточних питань, що стосуються життєдіяльності Спілки.

Сергій Васильєв

15 грудня, субота, Синій зал Визначна актриса театру і кіно МАЛЬВІНА ШВІДЛЕР

7-9 листопада, четвер-субота, Червоний зал «Сучасна анімація - досягнення, проблеми, перспективи»

10 листопада, неділя, Синій зал Світова флешмоб-прем’єра документального фільму «Я-Мобер» (Реж. А. Дем’яненко, Д. Томашпольський)