Пам’яті Бориса Остахновича
12.09.2015
Він прожив довге і напрочуд достойне життя. Його ламка постать була такою звичною серед кінематографістів, які не надто звикли одвішувати поклони кому б то не було. А його поважали беззастережно. Бо він був не просто кінематографістом, він був Директором – очільником геніальної студії «Київнаукфільм». А це значить – геніальним директором.
Борис Петрович працював на Київській кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка (заступником директора), а з 1965 по 1988 роки був директором Київської кіностудії науково-популярних фільмів. Саме під його керівництвом вона стала лідером (без найменшого перебільшення) світового наукового кіно, саме тоді витворилися картини Фелікса Соболєва («Чи думають тварини?», «Мова тварин», «Я та інші»...), Тимура Золоєва («Микола Амосов»), Альмара Серебряникова («Індійські йоги, хто вони?») і багатьох інших. На тій же студії працювало об’єднання аніматорів, які в ті часи пережили часи становлення та формування справжньої національної школи.
В останні роки директорування Бориса Остахновича на студії настало оновлення, прийшли молоді кінематографісти, серед яких і Олександр Роднянський, Андрій Загданський, Юрій Макаров.
Це було надзвичайне коло талановитих людей, яких Борис Остахнович, у тандемі з головним редактором Євгеном Загданським, умів відчути і почути, забезпечивши якнайсприятливіший клімат і атмосферу.
Він і пішов незвично – заледве досягнувши пенсійного віку, не тримаючись за крісло. Стільки років минуло потому, а повага колег до Бориса Петровича тільки зростала. От тільки мало ми приділяли йому уваги, тепла і ніжності, яких він заслуговував. Хоча він, може, того і не надто потребував, адже мав велику родину, дітей і внуків.
Борис Петрович полишає нас. І залишається. Вічна Вам пам’ять, дорога людино, наш товариш і наставник, справжній творець нашої кіноісторії.
Найщиріші, найтепліші співчуття родині, колегам і друзям.
Сергій Тримбач, голова НСКУ
Прощання із Борисом Остахновичем відбудеться у понеділок, 14 вересня, о 13.30 у Будинку кіно.