ПРО ДОЛЮ БУДИНКУ КІНО. Заява секретаріату правління Національної спілки кінематографістів України
22.04.2021
У соціальних мережах поширюються панічні чутки щодо долі Будинку кіно - опісля «авторитетної» заяви одного із трансляторів тих чуток в режимі ОБС («одна баба сказала»). Мовляв, Будинок кіно планують продати. Докази? «Персонал масово звільняють», «оренди закривають, за нові оренди виставляють цінники рівня дорогих офісів». Як це й трапляється у подібних випадках джерело інформації не вказується - а навіщо, головне, щоби «картинка» складалася у катастрофічну композицію.
До поширення тієї картинки підключилася й одна із газет, яка допомогла «розігнати», роздмухати панічні чутки. Враження, що в Україні і світі немає епідемії відомого усім вірусу, немає карантину і всіх обмежень, які й призвели до багато в чому справді катастрофічного обмеження у роботі закладів культури. Не працюють кінотеатри, прокат на мілині, досі не побачили світ чимало фільмів, скорочується виробництво - здається, що для авторів чуток щодо «пропав БК» цих реалій просто не існує. Ні, за їхньою версією, справа в іншому: у злих намірах не названих осіб, які планомірно працюють на нищення Будинку кіно.
Будинок кіно, власником якого є Національна спілка кінематографістів України, справді переживає велику скруту, яка триває уже рік. Справді довелося піти на заходи щодо мінімалізації фінансової та господарської діяльності у зв’язку з різким скороченням оренд та орендарів. Допоміг грант Українського культурного фонду, який пом’якшив удар. Одначе усе ж довелося скоротити штат працівників (ажніяк не «масово», йдеться про лічених осіб). Оренди ніхто «не закривав», захмарні цінники на оренду не виставляв - усе це вигадки, з невідомою метою.
За логікою поширювачів чуток керівництво Спілки і є тією злою силою, яка вирішила довести Будинок кіно і Спілку до банкрутства. Напевно, що за конкретним замовленням тих, хто має намір прибрати БК до своїх загребущих рук. Власне, чуткам про наявність подібних планів уже не один десяток літ. Творчі спілки загалом викликають у декого якусь замало не патологічну зненависть - мовляв, пережиток ще сталінських часів.
Нагадаємо, Спілка кінематографістів СРСР (українська Спілка була частиною тієї організації) утворилась на початку 1960-х і постала, попри шалений спротив партійного чиновництва. За відомою констатацією Михайла Горбачова, Перебудова в СРСР почалася з революційних змін саме у Спілці кінематографістів. Творчі спілки, передусім письменників і кінематографістів, зіграли величезну роль у боротьбі за Незалежність України на рубежі 1980-90-х. Це не було забуто і прощено чиновним воїнством - у 1990-ті роки спілки послідовно опускали до стану жебрацтва і забуття, одначе ми вистояли.
До відома критиків. Перше, Будинок кіно є унікальним пам’ятником архітектури 1970-х, у Києві немає іншого такого будинку. Друге. Будинок кіно є власністю нашої Спілки, власністю, яку, за існуючими правовими документами, ми не можемо продати, ми можемо тільки втратити (відтак пропозиції щодо продажу БК і купівлі нового комфортабельного помешкання не враховують цих правових колізій). Третє. У керівництва Спілки немає і бути не може жодних намірів щодо доведення нашої організації, з Будинком кіно включно, до стану нищення чи ліквідації. Запевняємо, Спілку очолюють притомні люди, які усвідомлюють масштаб проблем - і тих, що існують вже давно, і новітніх, ковідно-карантинних.
Разом з тим, ми вдячні людям, яких тривожить стан, у якому опинилась і наша Спілка, і вся культурна індустрія в Україні. Він справді тривожний і от ся хвиля занепокоєння долею Будинку кіно нехай стане вихідною точкою для тривог щодо стану культури в Україні в цілому.
А ми - Національна спілка кінематографістів України - збираємось жити ще довго. Лихі часи мають властивість закінчуватись. Доволі швидко двері Будинку кіно одкриються і, опісля всього пережитого, ми неодмінно знайдемо ресурси для розвитку і збагачення нашого культурного часо-простору.
Слава українському кіно, без якого вільна непокріпачена Україна не може постати на повний зріст!
Секретаріат правління НСКУ