ЗАЯВА НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ ЩОДО ПІДСУМКІВ КОНКУРСУ НА ПОСАДУ ГОЛОВИ ДЕРЖКІНО УКРАЇНИ
25.11.2019
Упродовж останніх місяців Держкіно України лишилось без своїх очільників. Було оголошено конкурс на заміщення посади голови Держкіно. До фінішу, як відомо, дісталася лише Юлія Синькевич, чия кандидатура підтримується більшістю кінематографічної спільноти. Одначе Національне агентство України з питань державної служби несподівано «зірвало стоп-кран». Чому? Бо за одним із критеріїв («управління ефективністю і розвитком людських ресурсів») пошукачка нібито не дібрала «необхідних балів».
Справа не тільки в конкретній людині, яка претендувала на посаду і гідно пройшла всю дистанцію випробувань. Не полишає відчуття цілковитого абсурду самої системи відбору. На фінішній прямій претендента чекають якісь анонімні люди, котрі «виставляють бали» за нікому невідомими критеріями. Та й сама формула «управління людськими ресурсами» - хтось може пояснити, що це таке? Вище назване агентство існує з 2011 року і якщо вони так пильно добирають кадри, то хай пояснять, чому серед наших державотворців (і нині так само) стільки малокваліфікованих і просто бездарних людей?
Може, ці пояснення є на сайті означеного Агентства? Ні, там узагалі практично ніякої інформації, а та, що є, востаннє датована цьогорічним серпнем. Тобто шанована інституція не може дати лад навіть власним «людським ресурсам», їхній «ефективності і розвитку», але має право «тестувати» інших. І хто, власне, тестує й екзаменує? Закрита інформація, виходить так.
Від імені Національної спілки кінематографістів України звертаємось до вищого керівництва держави з категоричною вимогою відмінити абсурдне рішення анонімних працівників Національного агентства України з питань державної служби щодо Юлії Синькевич. Понад те, вимагаємо назвати імена тих, хто приймав подібне рішення, а також критерії, за якими оці нібито дороцінні «людські ресурси» визначають добір кадрів в державі. Так само вимагаємо аналізу як кадрового складу Агентства, що на очах перетворилось на символ вседержавного абсурду, так і самої їх діяльності.
Разом з тим звертаємось і до кінематографічної спільноти. Чи не здається вам, колеги, що нерідко на такий саме абсурд перетворюються і конкурси Держкіно України у різних номінаціях? Ні, ми не ставимо під сумнів саму ідею конкурсного змагання фільмових проектів. Однак у ході останнього конкурсу не раз поставало класичне питання: а судді хто? Незрідка це були люди, чий авторитет і кваліфікація викликали великі сумніви. Скажімо, у складі нібито ж експертів у секторі анімаційного кіно не було жодного фахівця з анімації. У підсумку те саме відчуття неадекватності – і «суддів», і їх рішень.
Попри очевидні досягнення останніх років перед нами стоїть ще чимало викликів. Однак якщо вирішення проблем буде доручатись некваліфікованим, а на додачу ще й анонімним персонажам, які працюють «в темну» і ні за що не відповідають, на Україну взагалі і кінематограф зокрема чекають ще лихіші часи. Ні, пані і панове, щось не так нині із нашою Гідністю!
ОЛЕСЬ ЯНЧУК,
Голова Національної спілки кінематографістів України
Секретаріат правління НСКУ