ПОМЕР ВАСИЛЬ ПОРТЯК
02.03.2019
Правління НСКУ з глибоким сумом повідомляє про те, що 2 березня пішов від нас кіносценарист, письменник, член нашої Спілки ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ ПОРТЯК (1952-2019). Наші найщиріші співчуття родині небіжчика, друзям і прихильникам його творчості.
Про час і місце прощання з Василем Портяком буде повідомлено пізніше.
Він народився в краях легендарних, у Карпатах, в гуцульському селі Кривопілля, поруч Верховини (Жаб"є), де Михайлу Коцюбинському колись нафантазувались "Тіні забутих предків", які через півстоліття перелились в екранну чашу фільму С. Параджанова. Звідтам, мабуть, і Василеве прагнення працювати в кіно - бо ж зродився у лоні великого українськогоміфа, літературного й кінематографічного. Отак література й кіно стали двома його підоймами, що здіймали душу до вершин творчого осягнення України та світу.
За сценаріями ВАСИЛЯ ПОРТЯКА поставлено чимало відомих фільмів: "Меланхолійний вальс», «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали», «Вишневі ночі», «Білий пудель», «Чия правда, чия кривда», «Нескорений», «Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені», «Залізна сотня»...
Василь Портяк умів побачити в історії, великій історії серце, велике серце людини - її ніжність, її гнів, її розпуку. Його герої - це не функції держави чи суспільства, не гвинтики історичного процесу. Вони прекрасні у своєму прагненні відчувати світ, будувати світ на основах моралі, отого стрижня, який сидить в людині і який нікому й нічому не вдасться притлумити чи понищити. Принаймні поки є література, мистецтво...
А от серце самого ВАСИЛЯ ПОРТЯКА не витримало і зупинилось. Кажуть, той, хто помирає уранці, не нажився на от сьому білому прекрасному світі. Що ж, тепер душі Василевій ладнатися в інших сферах... Зродженому в горах то не є чимось незвичним.