Стригун Федір
(01.11.1939)
Кіно- й театральний актор, театральний режисер
Народився 1 листопада 1939 р. у с. Томашівка Уманського району Черкаської області.
Народний артист України, доцент, член-кореспондент Академії мистецтв України. Голова західного відділення Спілки театральних діячів України.
Художній керівник, режисер-постановник і актор Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької. Народний артист України (1979), голова Львівського міжобласного відділення НСТД України, доцент, член-кореспондент Академії мистецтв України.
Навчався на акторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В. О. Неллі), працював у Запорізькому драмтеатрі. З 1965 року працює у Львівському театрі ім. М.Заньковецької.
З 1990 по 1998 підготував два випуски акторів при Львівській консерваторії ім. М.Лисенка.
Серед поставлених ним спектаклів — «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море» І. К. Карпенка-Карого, «Гайдамаки» Т.Шевченка, «Маруся Чурай»Ліни Костенко, «Народний Малахій» та «Маклена Ґраса» Миколи Куліша, «Мазепа» (трилогія) Б.Лепкого, «Ромео і Джульєтта», «Гамлет» В.Шекспіра, «УБН»Г.Тельнюк та інші.
Федору Стригуну належить відкриття і сценічне втілення творчості незаслужено забутого композитора Ярослава Барнича і його оперет «Шаріка» та «Гуцулка Ксеня». За 40 років творчої діяльності зіграно більше сотні ролей.
Фільми з його участю: «Пропала грамота», «І в звуках пам'ять відгукнеться…», «Запорожець за Дунаєм», «Дударики», «Камінна душа» та інші — принесли славу кіноактора.
Крім роботи в театрі та кіно, викладає на акторському відділенні філологічного факультету Львівського національного університету.
Лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, премії ім. І.Котляревського та премії ім. М. Садовського.
Федір Стригуе з Іваном Миколайчуком у фільмі "Пропала грамота"
Фільмографія
- 1968 — «Анничка»
- 1972 — «Пропала грамота»
- 1973 — «Коли людина посміхнулась»
- 1974 — «Гуси-лебеді летять»
- 1976 — «Пам'ять землі»
- 1979 — «Вавілон ХХ»
- 1979 — «Поїзд надзвичайного призначення»
- 1979 — Хазяїн
- 1980 — «Дударики»
- 1981 — «Два дні у грудні»
- 1981 — «Така пізня, така тепла осінь»
- 1983 — «Вир»
- 1985 — «Женихи»
- 1986 — «І в звуках пам'ять відгукнеться...»
- 1989 — «Небилиці про Івана»
- 1989 — «Камінна душа»
- 1991 — «Павло Полуботок»
- 1992 — «Для домашнього огнища»
- 1992 — «Обітниця»
- 1995 — «Ісус, син Бога живого» (4 серії)
- 2008 — «Владика Андрей»