Щербак Юрій
(12.10.1934)
Сценарист, письменник, , епідеміолог, публіцист, політик, діяч екологічного руху, дипломат.
Доктор медичних наук (1983). Лавреат Літературної премії ім. Ю. Яновського (1984).
Член Спілки письменників України з 1966 року та Спілки кінематографістів України з 1971 року.
Один з засновників і голова Української екологічної асоціації "Зелений світ", перший лідер Партії зелених України.
1989—1991 — народний депутат СРСР, член опозиційної Міжрегіональної депутатської групи, очолюваної академіком Андрієм Сахаровим, член Верховної Ради СРСР, голова підкомітету з питань ядерної енергетики і екології.
1990—1992 — Голова Партії зелених України.
1991—1992 — перший міністр охорони навколишнього середовища незалежної України, член Ради Національної Безпеки України.
1992—1994 — надзвичайний і Повноважний Посол України в Ізраїлі
1994—1998 — надзвичайний і Повноважний Посол України в США (з 1997 р. — також посол України в Мексиці — за сумісництвом).
1998—2000 — радник Президента України.
2000—2003 — надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді (одночасно — представник України при Міжнародній організації цивільної авіації (ICAO,Оттава).
З грудня 2009 — один із засновників та член Ради із зовнішньої та безпекової політики.
Академік АЕНУ.
Літературні твори
- 1966 Як на війні (збірка оповідань і повістей)
- 1971 Бар'єр несумісности (роман)
- 1973 Маленька футбольна команда (збірка оповідань і повістей)
- 1986 Причини і наслідки (документальний роман про боротьбу зі сказом)
- 1987 Чорнобиль (документальна повість)
- 2003 Україна: виклик і вибір. Перспективи України в глобалізованому світі XXI століття
- 2010 Україна в зоні турбулентності
- 2011 Час смертохристів: Міражі 2077 року (гостросюжетний політичний трилер)
- 2012 Час Великої Гри. Фантоми 2079 року
Сценарна фільмографія
- Автор дикторського тексту до стрічки «Ранкові острови» (1966)
- «Ми студенти різних континентів»,
- «Вони відостояли весну» (1965),
- «Ранкові острови» (1966),
- «Сини Баштанської республіки» (1967),
- «Роки і секунди»,
- «Карантин» (1968),
- «Хортиця» (1969),
- «Шлях до серця» (1970),
- «В. М. Глушков, кібернетик» (1980, у співавт.),
- «Острів співучих пісків» (1981, т/ф),
- «Відкриття» (1982, т/ф),
- «Державне ставлення» (1983),
- «Наближення до майбутнього» (1986, у співавт.)
- За його оповіданням «Гармонійне натхнення» знято телестрічку «Якось у грудні» (1988).