Костроменко Вадим
(28.09.1934)
Український кінооператор та кінорежисер.
Заслужений діяч мистецтв Української РСР (1969). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «За заслуги» III ст., медалями. Батько українського кіносценариста Дмитра Костроменка.
Народився 28 вересня 1934 в м. Артемівську Донецької області в родині службовця. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1957, майстерня Б. Волчека). З 1957 — оператор Одеської кіностудії художніх фільмів.
Як оператор зафільмував стрічки: «Вулиця молодості» (1958), «Сповідь» (1961), «Таємниця» (1962), «Самотність» (1964), «Вірність» (1965), «Товариш пісня» (1966, новела «Пісня на світанку»), «Пошук» (1968), «Золотий годинник» (1968), «Чортова дюжина» (1970), «Контрзахід» (1975).
Як режисер зняв фільми: «Вершники» (1972, т/ф, 2 с. Диплом і приз VI Всесоюзного кінофестивалю, Алма-Ата, 1973), «Причал» (1973, т/ф), «Відповідна міра» (1974), «Квартет Ґварнері» (1978, 2 с), «Шкура білого ведмедя» (1979), «Сто перший» (1982, т/ф, 2 с., співавт. сцен. з В. Наумцевим), «Секретний фарватер» (1986, т/ф), «Дезертир» (1990), «Не відлітай, землянине!» (1991), «Вища істина бомбіста Олексія» (1991).
Директор Музею Одеської кіностудії.