Терещенко Юрій
(28.11.1955)
Український кінорежисер-документаліст, педагог.
Заслужений діяч мистецтв України.
Дійсний член (Академік) Євразійської Академії телебачення та радіо.
Професор Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого.
Член Національної спілки кінематографістів України.
Народився в Києві.
1973 року закінчив СШ №184 м. Києва. Працював мікрофонним оператором, помічником, асистентом режисера на УТ-1, «Укртелефільмі», Київській кіностудії художніх фільмів ім. Олександра Довженка.
1977–1982 – навчався у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого і закінчив повний курс за спеціальністю «кінорежисура» (майстерня В. Небери).
1982–1993 – працював асистентом режисера, режисером на студії «Укркінохроніка». За цей час зняв як автор-режисер близько 20 стрічок.
У 1986 році закінчив Курси підвищення кваліфікації творчих та керівних працівників кінематографії (ВДІК, Москва).
1992–1997 – художній керівник курсу телерепортерів (режисер, оператор, журналіст) у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого.
1996–2006 – завідувач кафедрою режисури телебачення Інституту кіно і телебачення Київського національного університету культури і мистецтв, художній керівник курсу.
1998–2001 – засновник та президент Міжнародного студентського фестивалю аудіовізуальних мистецтв «FAST-FEST WEEKEND», що об’єднав понад 20 кіношкіл Європи і був помітним культурним явищем в Україні.
У 1998 році отримав почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» за «Плідну мистецьку та педагогічну діяльність, вагомий особистий внесок у підготовку кваліфікованих фахівців».
У 2003 році був обраний Дійсним членом (Академіком) Євразійської Академії телебачення та радіомовлення (ЄАТР) в Москві.
2007 року рішенням Вищої Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України Юрію Терещенку було присвоєне вчене звання «Професор кафедри режисури телебачення».
Від 2008 року – декан заочного відділення Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, професор кафедри режисури телебачення, художній керівник телережисерського курсу.
Автор низки наукових праць, у тому числі – навчального посібника «Режисура. Морфологія та синтаксис екранних мистецтв» (К.: «Альма-Прес», 2004, 320 ст., у співавторстві з Г. Шкляревським).
Вибрана фільмографія
- «Перемена» (1979)
- «Реконструкція» («Укркінохроніка», 1987)
- «Протистояння» («Укркінохроніка», 1987)
- «Земля – наша годувальниця» («Укркінохроніка», 1988; Диплом 2-го ступеня та медаль ВДНГ УРСР, 1989)
- «Володимир Шевченко. Від Кулунди до Чорнобиля» («Укркінохроніка», 1988)
- «Малі Гуляки» («Укркінохроніка», 1989)
- «Врубай битлов!» («Укркінохроніка», 1990; «Українська гласність», Торонто, Канада, 1990, Tampere Film Festival, Фінляндія, 1990, Диплом Журі на МКФ Mediawave, Дьор, Угорщина, 1991)
- «І богом, і людьми» («Укркінохроніка», 1991; «Арсенал», Латвія, 1991)
- «Мама. Дуже особисте» («Укркінохроніка», 1993; Фестиваль документального кіно «Россия», Єкатеринбург, 1994)
- «Сім сльозинок» («Укркінохроніка», 1993; Міжнародний фестиваль короткометражного кіно в Вілла де Конде, Португалія, 1994, МКФ «Послание к Человеку», Санкт-Петербург, Росія, 1994, Головний приз «Золота Оранта» на Кінофестивалі Духовних фільмів, Київ, 1995)
- «Мертва петля» («Інтерньюз», 1995; Диплом та Приз МКФ «Белый аист-95», Тирасполь, 1995, альманах «Майстерня» №2)
- «Многіє лета» («Інтерньюз», 1997, художній керівник; Приз «Бронзовий Витязь» МКФ «Золотий Витязь», Москва, 1998)
- «Важко перші сто років» (телеканал «1+1», 1996)
- «Небилиці про Броніслава» (телеканал «1+1», 1997)
- «Богдан Ступка. Львівські хроніки» (телеканал «1+1», 1998; Диплом МКФ «Золотой Витязь», Смоленськ, 1999)
- «Любов небесна» (Національна кінематека України, 2002; Приз Найкращому короткометражному фільму на 13-му Відкритому фестивалі документального кіно «Россия», Єкатеринбург, 2002, Диплом Журі Festival Document Art, Нойбрандебург, Німеччина, 2002, Диплом та Приз «За найкращий фільм про Київ та киян» на МКФ «Літопис – Червона калина», Київ, 2003, Диплом Журі «За поетичний образ людини похилого віку» на МКФ «Золотой Витязь», Калуга, 2003, Головний приз МКФ Damah Film Festival, США, 2003)
- «Вічний хрест» (Національна кінематека України, 2003; Головний Приз «Морський коник» та Диплом Міжнародного телевізійного фестивалю «Бархатний сезон» та Диплом у номінації «Найкращий режисер», Київ-Одеса, 2003)
- «Роксолани ХХІ сторіччя» (документальний цикл з 4 фільмів, телеканал «СТБ», 2005; Диплом Журі «За найкращу операторську роботу» на МКФ «Контакт», Київ, 2005)
- «Маю честь» (телеканал «СТБ», 2006)
- «Пейзаж після мору» («Inspiration Films», на замовлення Міністерства культури і туризму України, 2008; Головний Приз та Диплом «За найкращий документальний фільм про права людини» на 2-му Міжнародному правозахисному фестивалі «Сходи», Київ, 2008)
- «Дорога» (2011)
- «Невідправлені листи» (2012)