Документальний фільм Сергія Буковського «Живі» у відкритому доступі
16.12.2016
8 грудня 2016 року в онлайн-кінотеатрі DOCU/ПРОСТІР було опубліковано українську документальну стрічку Сергія Буковського «Живі».
«Живі» засновано на свідченнях українців, які вижили під час Голодомору в 1932–1933 роках. Спогади людей, які пережили Голодомор, переплітаються у фільмі зі щоденниковими записами, які робив британський журналіст Гарет Джонс під час поїздки в Україну в березні 1933-го, анонсує стрічку Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.
«Сьогодні, кажуть, народні депутати розглянуть проект рішення про Звернення Верховної Ради України до демократичних держав світу щодо визнання Голодомору 1932–1933 років в Україні злочином геноциду проти українського народу. У мене вдома, під столом, уже котрий рік стоять кілька ящиків із дисками свідчень людей, які залишилися в живих і розповіли нам, знімальній групі фільму «Живі», про те, що вони пережили. Адже у фільмі використана лише десята частина розповідей, а решта – безцінні тексти, свідчення, які залишаються поки що лише в пам'яті нашої знімальної групи», – розповів Docudays UA Сергій Буковський.
«Можна приймати тисячі рішень, закликати з трибун до добрих справ і водночас пальцем не ворухнути, аби зробити щось конкретне. Зайдіть у приміщення нашого Державного архіву імені Пшеничного: апаратура часів братів Люм'єр, холод, злидні... Там зберігаються безцінні плівки, фотографії, документи... У держави немає грошей? Думаю, якби кожен із 450 парламентаріїв, які сидять у теплі й обідають у копійчаному спецбуфеті, віддав свою преміальну 13-ту зарплату на обладнання державного (не приватного) архіву, ми б стали багатшими. Це той випадок, коли пам'ять – матеріальна», – додав режисер.
«Живих» було відзначено нагородами на кінофорумах у Женеві, Єревані та Батумі. Прем'єра в Україні відбулася 2008 року. Сергій Буковський – автор близько півсотні документальних фільмів і телепрограм.
Подаємо документальний фільм Сергія Буковського «Живі».
Редакція сайту НСКУ
DOCU/ПРОСТІР, 8 грудня 2016 року