Сашко Лірник: «Людям це цікавіше за Шрека...»
25.07.2016
Подаємо фрагмент інтерв’ю із казкарем Сашком Лірником про його співпрацю із режисером Степаном Ковалем.
Ярослава Музиченко, «Україна молода»
— Мультик «Щедрик» 2010-го року, в якому передбачено Майдан, — це ваша ідея. Як він створювався?
— До мене звернувся Олег Скрипка і спитав, чи можу я зробити сценарій відеокліпу на пісню. Я міркував над відеокліпом, а в результаті народився сценарій мультика, причому в дивний спосіб. Зазвичай я сиджу над сценаріями довго, а цей прийшов у голову весь відразу, готовий. Я запросив відомого мультиплікатора Степана Коваля. Все, що хотілося показати — вийшло. А потім справдилося: у Майдані, в інших подіях. Це дуже глибока річ, там багато шарів. Для українця там є над чим думати.
— Кілька років тому ви брали участь у створенні мультиплікаційного серіалу «Моя країна — Україна».
— Ми обговорювали концепцію такого серіалу зі Степаном Ковалем. Моя ідея була, щоб оповідь велася не просто про певні історичні села й міста, а про казку чи легенду, пов’язану з ними. Я багато літератури перечитав про ті місцевості. І, треба сказати, що доволі складно написати короткий сценарій, коли матеріалу цікавого є багато! Приблизно чотири хвилини триває кожен мультик. Він має вистрілити і запам’ятатися. І смішно має бути!
Перший мій сценарій присвячений Кривому Рогу: «Підводний човен у степах України». Бо засновник цього міста винайшов козацький підводний човен. Козаки на таких перепливали Босфор... Над кожним мультфільмом працював різний колектив, і всі вони різні. У кожного автора було своє бачення. Я фізично не міг кілька років життя присвятити лише цьому серіалу, тому написав усього 12 сценаріїв. Найвдаліший, мабуть, про Луганськ. Я їх і озвучував. Головний герой у цих мультиках — Казкар, другий герой — Кіт. Оскільки я пришелепуватий, то і Котик такий самий. Іноді він стає головним героєм. Кіт — містичне створіння, він бачить речі, що відбуваються в кількох світах одночасно, має дев’ять життів. У мультику він створює різні чарівні ситуації, може потрапляти в інший вимір. Причому це котик реальний, мій, я з ним веду дитячу програму на телебаченні.
— А як звати вашого кота?
— Це секрет. У своїх телепередачах я прошу дітей вигадувати для нього імена. І діти пишуть мені листи. Якщо я скажу його справжнє ім’я, вони ж писати перестануть.
— Чому ці чудові мультики ніде не показують? Серіал же робився на замовлення держави і за державний кошт?
— Так. Степан Коваль підписував угоду з державою, вона мала фінансувати. Наскільки мені відомо, перші чотири серії взагалі на ентузіазмі було створено. Сьогодні ці мультфільми — то власність держави. Якби це була власність моя чи Стьопи Коваля, вони давно б уже вийшли в прокат. Коли робили пробний показ у Житомирі, упродовж двох днів кінотеатр був забитий, виручка була надзвичайна. Людям це цікавіше за Шрека, за інші зарубіжні мультики. Усі дивувалися, чому ці мультфільми не показують в інших кінотеатрах і по телебаченню.
Довідка «УМ»
Сашко Лірник — казкар, музикант. Справжнє ім’я — Олександр Власюк. Народився 1963 року в Умані на Черкащині. П’ятнадцять років прожив на півночі Росії. За освітою — інженер-будівельник. В Україну повернувся у 1995 році. Автор і ведучий дитячих телевізійних програм «Казки Лірника Сашка» і «Світанок», сценарист частини серій мультсеріалу «Моя країна — Україна», учасник рок-гурту «Вій», постійний учасник українських етнофестивалів. Свої казки більше любить розповідати, тому записує мало. Нині вийшло п’ять аудіовидань Олександра Власюка і дві ілюстровані книжки «Казки Лірника Сашка» (2011 року — з малюнками Олега Петренка-Заневського і 2014-го — з ілюстраціями Інокентія Коршунова). Лауреат низки премій і нагород, зокрема відзнаки «Золота пір’їнка».
Пластиліновий анімаційний серіал «Моя країна — Україна» складається із 26 серій тривалістю 3-4 хв. Кожна з них присвячена казці чи легенді про якесь із історичних українських міст чи сіл. Так, мультфільм «Мелітополь» розповідає історію, як було засноване знамените місто, які легенди та міфи пов’язані з ним. Сюжет «Чорнозем» розповідає легенду про село з такою ж назвою в Чернігівській області.
В одній із серій головні герої Сашко Лірник та його Кіт ідуть у Чорний ліс. Дійсно, під Знам’янкою на Кіровоградщині справді є Чорний ліс, до якого веде Чорний шлях. У Чорному лісі є Чорне озеро. У ньому живе риба на ім’я Чорний карась. А ще в озері немає дна — це теж не вигадка. Озеро насправді розташоване у щілині між геологічними пластами.
Іще одна серія — про бурштин, де автори доповнили стару казку і нагадали, що майже тридцять відсотків світових запасів бурштину — в Україні. У серії «Таки Одеса» герої Кіт і Лірник потрапляють у місто біля Чорного моря й опиняються на концерті відомого джазового музиканта. Є в циклі міні-фільми «Умань», «Петриківка», «Сонячний камінь», «Писанкова історія»... Головні герої сюжетів — Сашко Лірник та його Кіт.
Серіал створила анімаційна студія «Новаторфільм» за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Художній керівник проекту — відомий мультиплікатор Степан Коваль. Сашко Лірник написав 12 перших сценаріїв. Потім почали залучати інших сценаристів.
За весь час в створенні серіалу взяло участь близько 70 молодих творців, деякі з них взагалі уперше спробували бути художниками-аніматорами, декораторами, операторами, режисерами. Сьогодні вони працюють на різних студіях України.
Робота тривала чотири роки — від 2009-го до 2013-го. Презентували серіал у Києві у 2014 році. Ще один показ відбувся у Житомирі у січні 2015-го.
Єдиний із телеканалів, що погодився транслювати мультсеріал «Моя країна — Україна» — Громадське ТБ. «1+1», «Україна», «Інтер» відповідали, що то «не їхній формат» чи у них «немає дитячого підрозділу». Серіал пролежує на полиці.
Ярослава Музиченко, «Україна молода», 13 травня 2016 року