Чого навчилися документалісти в «школі» від The Guardian
14.05.2016
Шість команд українських документалістів 31 березня 2016 року презентували свої майбутні фільми на фестивалі Docudays UA в рамках пітчингу «The Guardian прямує в Україну».
За результатами фінального пітчингу грант у 5000 фунтів від британського видання The Guardian отримав проект «Матч її життя» Аліси Коваленко. Свого фаворита також обрали Docudays UA та Британська Рада в Україні. Docudays UA вручив 3000 фунтів Семену Мозговому «Історія зимового саду». Британська Рада вручила грант (3000 фунтів) проектові «Ленінопад» Світлани Шимко.
Напередодні пітчингу команди побували на тренінгу провідної британської експертки Крістін Барнет, яка учила українських документалістів презентувати свої фільми.
«Мене справді вразив рівень фестивальних проектів і зусилля, що докладали команди протягом цих двох днів. Найбільші труднощі полягали в тому, як зробити історію фільму максимально зрозумілою і як її якнайцікавіше переказати за 15 хвилин. Ця проблема типова не лише для українських молодих режисерів. Я працювала з професіоналами у 20 країнах, і цієї проблеми неможливо уникнути. Набагато легше знати, про що твій фільм, але складно прояснити, як фільм буде розказувати цю історію. Ефективний пітч можна створити лише за умови, що ви дійсно вирішили цю проблему для себе», – розповіла Крістін Барнет.
Docudays UA попросив кінематографістів поділитися враженнями й навичками до та після семінару.
Світлана Шимко, «Ленінопад»
ДО: Мені дуже важливо почути думки щодо мого проекту інших учасників. І щоб Крістін як тренер із великим досвідом у підготовці до пітчингування розказала, на що саме в презентуванні звертати увагу.
ПІСЛЯ: Не знаючи як презентувати проект, не можна дістати фінансування й, грубо кажучи, не можна буде розвиватися далі. Крістін змогла нас у цьому зорієнтувати. І однозначно в Україні нема інших альтернатив, де б цьому пітчингу й презентуванню можна було б повчитися. Адже в цій невеликій аудиторії ми могли обговорити ті речі, над якими ще треба попрацювати у фільмі.
Віктор Демідов та Денис Лукошкін, «Несамовитий»
ДО: Коли продаєш готовий продукт – одне, а коли ідею – зовсім інша річ. Думаю, в Україні це не надто розвинено – продаж ідеї. Хочеться почерпнути структуру такого презентування на семінарі. Адже, на мою думку, це сума всіх речей: що ти зробив до того, як представити проект, як ти бачиш ідею, як вона реалізується вкінці та наскільки ти впевнений, що зможеш її втиснути в наявний бюджет (Денис Лукошкін). Цікаво почути, чому формат платформи The Guardian сформувався саме в європейському суспільстві. І як можна, зважаючи на наші реалії, робити адаптований продукт, зрозумілий людям не нашої ментальності (Віктор Демідов).
ПІСЛЯ: Крістін весела й по-англійськи скрупульозна. І це надзвичайно важливо для молодих режисерів та продюсерів, щоб одразу їх учили рамкам (Денис Лукошкін). У Крістін практична система викладання. Вона сама нас скерувала до висновків, як презентувати свої майбутні проекти (Віктор Демідов)
Гліб Жаворонков та Ірина Кипоренко, «Паромна переправа»
ДО: Ми з Глібом багато працювали як журналісти, і я зрозуміла, що хочу чогось більше – не тільки новини fast food. А це для мене зовсім нова сфера. Тому цікаво випробувати для себе, як поєднувати журналістику й кіно. І наскільки мої особисті відчуття цього поєднання відповідають тому, що роблять професіонали в цій сфері (Ірина Кипоренко).
ПІСЛЯ: Думала, що буде атмосфера конкуренції, але все пройшло дружньо. І в останній день ідея нашого фільму викристалізувалася. За цього інтенсивного курсу ніби з каменю висікаєш усе зайве з проекту (Ірина Кипоренко).
Анна Акулевич та Олег Фіалко, «Джамала»
ДО: Багато можна читати про драматургію, але зовсім інше, коли на конкретному прикладі власного проекту показують, як це вибудувати (Анна Акулевич). Якщо The Guardian багато років стоїть на ринку та відповідає його вимогам, то, вочевидь, має секрети, як зробити так, щоб не відставати від часу. Усі ці механізми й цікаво почерпнути (Олег Фіалко).
ПІСЛЯ: Практика – найкорисніше, що може бути в житті. А це був саме такий інтенсив (Анна Акулевич). Крістін має глибинний і системний досвід. Це ніби теорія помножена на практику (Олег Фіалко).
Аліса Коваленко та Стефан Сіохан, «Аліна»
ДО: До нас чимало режисерів приїздить із Західної Європи з воркшопами. Там є розуміння індустрії кіно. А тому й почерпнути від цього тренінгу теж можна багато (Стефан Сіохан).
ПІСЛЯ: У нас в голові багато туману східно-європейських людей. А для себе важливо структурувати думки. Тут вчили цьому розумінню стосовно власних проектів: у чому конфлікт фільму, як він будується. І це, до слова, одна з причин, чому так важливо мати тренера, який би проясняв помилки у твоїй голові (Стефан Сіохан).
Семен Мозговий та Олександр Чепіга, «Історія зимового саду»
ДО: Хочеться знайти відповідь на запитання: які є платформи, щоб просувати документальне кіно, як мотивувати команду і як знаходити фінасування.
ПІСЛЯ: Після тренінгу переробимо презентацію проекту. Крістін дуже професійно підійшла до воркшопу. Вона пропонувала нам загальну систему подачі матеріалу, чого не вистачає не тільки нашим проектам, але й узагалі проектам, які подаються до будь-якого пітчингу (Семен Мозговий). Є кілька першочергових питань, на які має відповісти кожен кінематографіст. Головне з них – про що твоє кіно. Якщо ти на нього відповіси, то за рештою – справа техніки (Олександр Чепіга).
На фото – Анна Акулевич і Олег Фіалко (фото Наталки Дяченко)
Docudays UA, 30 березня 2016 року