Марко Мюллер на ОМКФ: Вага фестивалю вимірюється пресою
02.08.2015
17 липня 2015 року Марко Мюллер — колишній глава кінофестивалів у Локарно, Роттердамі, Римі та Венеції, кінокритик, історик кіно і продюсер прибув на 6-й Одеський міжнародний кінофестиваль, щоб прочитати лекцію для студентів Літньої кіношколи й поділитися своїм баченням цілей і структури сучасних фестивалів. Офіційний сайт ОМКФ подає провідні тези його виступу.
Фестиваль — територія без кордонів і паспортного контролю. Тут все може трапитися без цензури й без жорсткого контролю держави.
Вибираючи фільми на фестиваль, ви не можете керуватися ідеологією. Ви не можете обрати фільм тільки тому, що він висвітлює актуальне політичне питання. У такому випадку, почитайте статтю в журналі — це легше й не так дорого.
Чудо фестивалю в тому, що складний фільм, що вимагає розуміння, може бути успішним. Недавній приклад — у Римі в мене була світова прем'єра Олексія Германа «Важко бути богом» — магічний шедевр, який тривав майже чотири години й пройшов з успіхом.
Вага фестивалю вимірюється пресою і, щоб її залучити, вам необхідна червона доріжка, а це означає, що вам потрібні американські зірки, котрі по ній ходять. І якщо у вас цього немає, то забудьте про пильну увагу ЗМІ.
Я ненавиджу заяви «ми виховуємо смаки публіки». Ми повинні дати їм вибір, але ми не можемо нікого штовхати дивитися певне кіно.
Діалог між західно-європейськими фестивалями й найбільшими зірками американських кіностудій не відбувається на рівних. Він йде лише в тому випадку, якщо американська сторона вирішує, що їм потрібна європейська платформа. І як би серйозно ви не ставилися до себе, ви — частина їх стратегії і з цим нічого не поробиш.
Як збільшити кількість глядачів на фестивалі? Моя відповідь — потрібно більше молоді. Ми зштовхнулися із цим у Венеції. Венеція дико дорога, і щоб розв'язати цю проблему, ми придумали студентські абонементи та знайшли дешеві хостели для молоді.
Для фестивалю важливо знайти правильні дати і бажано в гарну погоду. Але з іншого боку в Берліні й Роттердамі зали повні, тому що на вулиці зима й нема чого робити. І кухня не така добра, так що ланчі не бувають довгими. Це теж працює!
На п'ять років я вийшов з фестивального бізнесу й став продюсером. Мені пощастило, фільм, який я продюсував — «Нічийна земля» Даніса Тановича одержав «Оскар». Для мене важливо було побачити, як фестиваль працює з іншої сторони. І я довідався, що якщо показати директорові фестивалю не до кінця готовий фільм, то його не завжди можуть правильно зрозуміти.
Я наполовину швед, і на чверть італієць і єврей. Я — ідеальний гість Одеси.
ОМКФ, 17 липня 2015 року