Кшиштоф Зануссі у Вінниці: «Не читайте багато книжок, бережіть очі»
03.06.2015
24 травня відомий польський режисер Кшиштоф Зануссі в рамках Першого Міжнародного фестивалю оповідання «Intermezzo» поспілкувався з вінничанами про зв’язки літератури і кіно і дав поради молодим авторам. «20 хвилин» публікує кращі тези режисера.
Не читайте багато книг, бо дуже шкодить зору. Свій я зіпсував так само. Читайте мало, але тільки шедеври. Їх вистачить на все життя. Я часто говорю школярам на лекціях таку дурницю. Вона дуже дратує вчителів, і радує молодих.
Дивіться тільки обрані фільми. Відбір виражає вашу свободу. Людина вільна в тому, що може обрати. Може взяти і може відмовитись. Ми всі особистості, і не треба бути частиною натовпу. Звичайно спілкуватись, співпрацювати з іншими людьми, але залишатись собою
Люди думають, що раніше було краще, люди більше читали. Але словами легко обманути. Надруковані ідеї часто захоплюють. Але ось по телевізору з’являється політик. Говорить дуже правильні речі, але ви дивитесь в його очі і відчуваєте: він бреше. І це вже мудрість того нового засобу комунікації, яке принесло кіно і телебачення.
Людина без досвіду не знає світу, не знає людей і тому судить помилково. Оповідання говорить нам про те, що сталось з іншими людьми. Всі драми і романи, залишені людству – це колективний досвід. Якщо ви знаєте грецьку трагедію, Шекспіра, Чехова, Івана Франка – ви знаєте те, чого самі б ніколи не дізнались. Всі досвіди отримати неможливо.
Сервантес, Шекспір, Мольєр, Бальзак, Конрад, Діккенс, Толстой. Всі ці великі люди, які розказували нам про життя, наводили певний порядок в тому хаосі життя, що нас огортає. І вони ділились з нами досвідом, який нам часто недоступний.
Якщо ви хочете зрозуміти, що станеться, якщо ви погано виховаєте своїх дітей, а потім діти виростуть та покинуть батька, і він сидітиме у сльозах, як король Лір – прочитайте Шекспіра. Краще дізнатись, як це у інших відбувається, поки це не стало вашим особистим досвідом.
Я знаю, як мало людей в Україні мають закордонні паспорти. Це важливо. Тільки порівнюючи досвід інших суспільств, ви зрозумієте, чим відрізняєтесь від сусідів і хто ви є насправді. В цьому великою мірою допомагає мистецтво оповідання.
Розповідь красива лише тоді, коли вона мудра. Оповідання, яке розповідає дурниці про життя, може розважати, але як жувальна гумка, залишає лише ілюзію, що ви щось з’їли. Робіть гарний відбір. Розраховуйте на те, що картина буде нести мудрість, а не лише розповідати те, що ви вже 10 разів бачили.
Жанрове кіно завжди обмежене, бо воно повторює жанр, але є ті, хто зумів перетнути межу. Достоєвський теж спочатку писав просто кримінальні романи. Толстой теж ніби писав військову хроніку. Але якщо відкинути Наполеона і війну, ми побачимо, що це історія людської долі. І вона може статись в будь-якій країні і в будь-яких умовах.
Фільми Фелліні завжди дуже розважальні і нереалістичні. Але разом з тим в них була мудрість. Тому той, хто не бачив цих картин, чогось в житті не побачив і не відчув. Персонажів з його фільмів ми потім зустрічаємо на вулиці. І кажемо: «це персонаж з Фелліні».
Молодий письменник чи режисер повинен чесно відповісти собі на питання: наскільки ви можете бути щирими, наскільки точно готові сказати про те, що вас насправді мучить. Бо якщо він лише мріє, щоб вийти на червоний килим і збирати автографи, не варто цього робити. Якщо хтось сподівається роботою в кіно заробити грошей, краще грати на біржі.
Я дивився роботи молодих студентів в університеті Х’юстон. З професійної точки – чудові, але враження, ніби я всі вже бачив. Я їм теж сказав: «Робіть щиро, розказуйте про свої проблеми, важкий вибір». І один студент підняв руку і сказав: «Але в мене в житті був лише один важкий вибір. Я вирішував, купувати мені Нокію чи Моторолу». Я йому відповів: «Якщо ти розумієш, що це твоя біда, що ти лише такий вибір мав у житті, розкажи про це. Це може стати хорошою картиною».
Ідеї не треба черпати, вони самі приходять і мучать мене. Коли не можу від них звільнитись, знімаю картину. Основою розповіді для мене є спостереження. Я зустрічаю різних людей, бачу їх долю, і у мене народжується ідея навколо цього зняти картину.
Молодий режисер може знімати про людей похилого віку. Говорити про те, що не є частиною його власного життя, а роздумами про те, як це може бути. Так, це не легко.
Особистий досвід не є обов’язковим. Інакше найкращі режисери кримінальних картин були б усі вбивцями. Це залежить від того, в якій мірі ви вмієте відчувати і бачити світ очима іншої людини, якщо у вас є така особливість.
«20 хвилин», 25 травня 2015 року