Вийшов друком збірник «Репресовані кінематографісти. Актуальна пам’ять»
30.05.2017
Вийшов друком 5-ий випуск «Кінематографічних студій» Центру кінематографічних студій НаУКМА «Репресовані кінематографісти. Актуальна пам’ять». Подаємо інформацію упорядника, кінознавця, редактора журналу «Кіно-Театр» Лариси Брюховецької про збірник.
Сьогодні читачі, які цікавляться історією, а особливо історією України, мають досить великий вибір цікавих досліджень. Науковці здобувають в архівах нову й нерідко сенсаційну інформацію, яка довгі часи була під суворою забороною і яка дозволяє відновити справедливість у прочитанні історії України.
Та якщо хтось зацікавиться історією українського кіно, то тут вибір, на жаль, буде невеликий. Можна говорити про окремі ґрунтовні дослідження, що стосуються насамперед постаті Олександра Довженка. Щодо інших кінорежисерів, операторів, акторів минулого інформацію можна по краплині знайти в чотиритомнику «Истории советского кино», написаній ще в 1960-х роках, та в «Історії українського кінематографа» Любомира Госейка. Довідковий характер мають праці Володимира Миславського. Загальна ж панорама історії нашого кіно, його сучасна інтерпретація ще чекають на своїх дослідників.
Це сталося не тому, що класик світового масштабу затінив собою усіх інших кінематографістів, серед яких починав працювати 1926 року на Одеській кінофабриці. А насамперед тому, що чимало фільмів в часи тоталітарної диктатури були знищені, а працівники кіно, що творили на Одеській та Ялтинській кінофабриках ВУФКУ, були репресовані. Порятунку і допомоги їм не було звідки чекати.
А здобутки – і економічні, і творчі – в кіно часів українізації були значні й дуже важливі для України та її культури. На довгі роки вони були викреслені й сучасні дослідники не беруться за цю тему, адже вона пов’язана з пошуками в архівах.
Саме цій недослідженій темі й присвячено збірник «Репресовані кінематографісти. Актуальна пам’ять», випущений щойно редакцією журналу «Кіно-Театр» і надрукований в «АРТКНИЗІ».
Передувала книзі наукова конференція, проведена восени 2016 року Центром кінематографічних студій НаУКМА. На основі доповідей і було підготовлено колективний збірник статей і документів.
Оскільки сил істориків кіно на цю справу не вистачило, довелося звернутися до істориків, які досліджують теми, дотичні до кіно. Це насамперед відомі вчені, доктори наук Юрій Шаповал та Василь Марочко. На архівних справах, які зберігаються в Службі безпеки України, підготували розвідки Анастасія Канівець (про Фавста Лопатинського), Роман Росляк (про Миколу Топчія), Людмила Новікова (про Миколу Надемського та Степана Шагайду), Олександр Безручко (про Олександра Гавронського). З періодики 1920-х років вибудував статтю про діяльність Майка Йогансена в кіно Сергій Марченко.
У збірнику вміщені документи: лист Данила Демуцького до прокурора СРСР (публікація Анастасії Пащенко), аналогічний лист Володимира Денисенка (публікація Галини Денисенко). Публікацію Відкритого листа до уряду СРСР кінорежисера і письменника Гелія Снєгірьова зробив відомий історик кіно, автор випусків збірника «Полка» Валерій Фомін. Слідчу справу Сергія Параджанова дослідив Валерій Кравченко. Про Олега Сенцова вміщено статтю Тетяни Дениско.
Збірник став першим кроком у напрямку дослідження дії радянської репресивної машини в нищенні українського кіно.
Лариса Брюховецька, «Кіно-Театр», 30 квітня 2017 року