f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Заява творчої групи фільму «Шляхетні волоцюги»

22.08.2017

Подаємо заяву творчої групи фільму «Шляхетні волоцюги», який опинився у центрі скандалу через незгоду низки представників львівської інтелігенції (а з ними і народного депутата Оксани Білозір) із тим, як у стрічці демонструють історію Львова.

Творча група, що працює над створенням ще не існуючої, але вже відомої кінострічки «Шляхетні волоцюги», вкрай здивована реакцією групи львівських митців на знімальний процес фільму.

Хочемо нагадати, що сценарій музичної кінокомедії було подано на розгляд пітчингової комісії Державного агентства України з питань кіно та став переможцем Дев’ятого конкурсного відбору, отримавши державне фінансування.

Автори Тарас Боровок та Дмитро Наумов за власною ініціативою протягом року працювали над концепцією фільму та діалогами, вивчаючи колорит батярської субкультури, атмосферу довоєнного Львова, аби через вигадану історію показати глядачеві патріотизм, толерантність, самобутність космополітичного міста Львова, де є місце усім, хто цінує шляхетність, добрий гумор та завжди готовий до боротьби з тими, хто у будь-який спосіб намагається задовольнити свої імперські амбіції.

Саме тому у сюжетній лінії використовуються гротескні негативні герої, що символізують недолугу політику Росії та Німеччини часів фашистської навали. Вочевидь, зйомки сцен за участі саме цих фантасмагоричних персонажів спонукали п’ятьох представників львівської культурної громадськості звернутись до народних депутатів з проханням втрутитись у знімальний процес.

Зрозуміло, якщо розглядати окремі сцени та епізоди, вирвані з контексту, вони можуть і, напевно, повинні викликати обурення. Однак всім відомо, що для оцінки будь-якого творчого продукту, його треба сприймати цілком, в завершеному вигляді. На наш погляд, занадто емоційна реакція на окремий момент творчого процесу призвела до безпідставних звинувачень на адресу знімальної групи від деяких львівських митців та одного з народних депутатів, а саме – в «продовженні гібридної інформаційної війни всередині українського суспільства».

Ми впевнені, що така ситуація є прикрою помилкою, особливо враховуючи, що ЖОДЕН із підписантів, окрім Юрія Винничука, НЕ ЧИТАВ сценарій фільму «Шляхетні волоцюги», ЖОДЕН з небайдужих ревнителів батярської культури не поцікавився концепцією кінокартини.

Дана ситуація викликає дуже серйозне занепокоєння. Шановні митці, до чого ви закликаєте? Встановити в країні цензуру? Сортувати і диференціювати творчих людей за національністю, гендерними ознаками, за місцем народження, за релігійною приналежністю? Чому ви вирішили, що вмієте любити Україну краще за нас? Замість того, аби консолідуватись, разом будувати нову цивілізовану країну, розвивати різножанровий український кінематограф, ви опускаєтесь до особистісних образ та закликів про повернення сталінських часів? Ви ставите під сумнів роботу високопрофесійних фахівців Держкіно лише тому, що хочете бачити історичний фільм про львівських батярів, а не музичну комедію? Ви маєте ті самі можливості, що й ми: пишіть сценарій, подавайтесь на конкурс, захищайте його (це процес тривалий та безкоштовний), а вже потім знімайте кіно! Наш фільм, в першу чергу, проти тоталітаризму, фільм, який плекає свободу та творчий потенціал вільних людей, яскравими представниками яких і були львівські батяри.

?Шановні колеги! Не принижуйте себе, не шукайте зраду там, де її немає, скеруйте свою енергію, свій талант на конструктив задля розвитку та збереження української культури, зокрема кінематографу.

Ми відкриті до діалогу та співпраці!

З повагою та подякою за промо,
Творча група фільму «Шляхетні волоцюги»,
21 серпня 2017 року


P.S. На останок хочемо навести один із батярських анекдотів:

Спускається грішна душа в царство Аїда і бачить таку картину: навколо одного котла щільно сидять чортяки та стережуть, аби всі ся варили, як того заслужили, а біля іншого котла – нігде ніц нікого. «Чому так? Що ся діє?» – питає здивований небіж. «Видиш но – в першому котлі євреї. То у них як їден виліз, то всіх за собов тєгне. А в іншому – українці. Щойно їден руками ся вхопив за край котла, то вони його самі за ноги назад смикають!»

P.S.S. Принагідно, висловлюємо щиру подяку львівському письменнику Юрію Винничуку, до якого ми звертались за консультацією, за час, що він витратив на ознайомлення із сценарієм, за суттєві зауваження, що дозволили уникнути помилок та неточностей у діалогах.