Iсторія українця, що став переможцем в історії
16.03.2017
Нещодавно у кінотеатрі «Жовтень» представили документальний фільм «Справа "Рифи"».
Сергій Тримбач, «День»
Ця робота молодого режисера Олени Мошинської — розповідь про арешт, ув’язнення та звільнення Патріарха Йосифа Сліпого, який 18 років провів у радянських таборах.
Фільм триває 105 хвилин, і перша його половина видалася мені нуднуватою — надто багато відомих фактів і надто мало кінематографічного матеріалу, більше нагадує радіопередачу: говорять, говорять, безкінечно говорять про героя стрічки, людину справді достойну. Такий собі затягнутий вступ до фільму.
А от друга половина картини набагато сильніша. Нам уже не переповідають інформацію, а відтворюють драму людини. З’являється світове тло, Карибська криза, максимальне загострення стосунків між США і СРСР — і одним з мимовільних учасників цього процесу став Йосиф Сліпий. Утім, не таким вже й мимовільним — герой стрічки своєю непохитністю, своєю вірою зробив себе історичною постаттю, світового масштабу. Історію його звільнення та виїзду до Італії дивишся на одному подиху... Микита Хрущов, Джон Кеннеді й Папа Римський Іван ХХІІІ, який виступив у ролі посередника у конфлікті супердержав і заодно посприяв звільненню Йосифа Сліпого...
І фільмовий постскриптум: усі основні учасники конфлікту доволі швидко зійшли з історичної арени, а от провідник Української греко-католицької церкви ще два десятиліття вів свою паству до кращих часів.
Історія українця, що став переможцем в історії — таким побачився мені фільм. І це ще одне ствердження все очевиднішої тенденції: показувати українців не жертвами, не об’єктами, а історичними героями. Будемо такими — і ставлення до України у світі буде змінюватись. А головне — самі українці почуватимуться по-іншому. Бо ж пріснопам’ятна «меншовартість» і починається з відчуття себе, своєї нації іграшкою історії, якою грають зловорожі сили.
Отець і глава Української греко-католицької церкви Блаженнійший Святослав, який виступив одразу по закінченні показу фільму, власне, й підтримав саму концептуальну основу фільму.
«Ми можемо себе запитати, — сказав Предстоятель, — той, хто попав у такі жорна історії, може лишитися собою? Чи можуть вони невмолимо змолоти того, по кому пройдуться? Думаю, що постать Великого українця, ісповідника віри патріарха Йосифа дає нам на це дивне питання відповідь. Можна. Можна лишитися собою».
За його словами, у фільмі ми побачили страдницький шлях патріарха Йосифа на тлі світових подій: «Тих жорен, які його мололи, того світу, який його ловив, але, як сказав би наш славний Сковорода, не впіймав. Людину, яка лишилася собою, тому що не думала про себе. Коли він думав, що роблять з його народом, коли його звільняли, він думав, а чи звільнять його Церкву. Коли його прославляли, він думав про тих, кого зневажають. А коли хотіли його бачити великим, він хотів бачити таким свій народ».
«Цього року, — продовжував глава Української греко-католицької церкви, — ми відзначаємо 125-ту річницю від дня народження цього непересічного мужа. Але чомусь саме тепер Господь Бог звертає нашу увагу на нього у цьому році. У році, який пророкується нам дуже непростим. Нас, українців, віруючих людей, нашу незалежну державу знову мелють жорна історії, змагаються нові політики, торгують дипломати. (...) Те, що в собі несе патріарх Йосиф нам сьогодні, дає відповіді на наші з вами пошуки і питання», — наголосив Блаженнійший Святослав.
А загалом фільм Олени Мошинської охоплює період з 1939 по 1963 роки. Назву стрічки взято з агентурної справи «Рифи», яка зберігається в архіві СБУ. 33 томи (усього лишень! Люди працювали, і ретельно) справи, мета якої — знищення Української греко-католицької церкви та її глави Йосифа Сліпого. До стрічки увійшли свідчення учасників та очевидців подій, коментарі істориків з України, Італії, США, унікальні кадри кінохроніки, знайдені в українських та іноземних кіноархівах. Зйомки відбувалися в Україні, Італії і США.
Одним із персонажів фільму є американський журналіст Норман Казенс. Той самий, що відіграв помітну роль у звільненні Йосифа Сліпого. Так само йдеться про те, що може одна людина, яка поклала собі за мету звільнення іншої людини. От тобі просто журналіст, чий авторитет був значно вищий сотень політиків...
Це вже не перша стрічка про знаменитого українця. 2002-го року побачив світ фільм «Патріарх. Життя Йосифа Сліпого» режисера Олександра Фролова (кіностудія «Контакт»), цілком достойна робота, яка висвітила героїчний профіль провідника Української греко-католицької церкви. Нинішня картина зроблена до 125-річчя Патріарха. Екран мусить славити людей такого рівня, вони підіймають націю, а власне, творять її. Навіть по смерті.
Сергій Тримбач, «День», 14 березня 2017 року, №43