f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

#інгредієнти росту: Docudays UA

16.03.2017

Дарина Ніколенко, «Велика Ідея»

Наприкінці березня відбудеться XIV Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA, і сьогодні сміливо можна стверджувати: фестиваль з кожним роком набирає обертів і розширює напрями своєї діяльності. Це Мандрівний фестиваль по всій Україні, дистрибуція документального кіно, мережа DOCU/КЛУБів та багато іншого.

«Велика Ідея» зустрілась з керівною командою Docudays UA і розпитала її про те, як фестиваль працює протягом року, про важливість цьогорічної теми і перспективи розвитку проекту.

The Proposition / Порушуємо важливі теми, які у суспільстві часто не популярні

Геннадій Кофман, програмний директор

Усе почалось з того, що в 2002 році до нас звернулася УГСПЛ (Українська Гельсінська спілка з прав людини) з ідеєю зробити подію на кшталт гастролей Празького кінофестивалю. Мови про автентичний, автономний фестиваль ще тоді не було. Це були «Дні кіно про права людини» – перші кілька років в нас не було ні конкурсу, ні гостей.

Початкова ідея була в тому, щоб привозити хороші фільми і показувати їх не лише в Києві, а й в регіонах України. Це ідея, яка зберіглась і розвивається досі – можливість децентралізації в кіно.

Другий важливий задум і складова – це обговорення як необхідна умова кінопоказів. Ми багато років витратили, щоб ці дискусії були якісними.

Цілі фестивалю, певно, не змінились, однак трансформувались його напрями діяльності. Адже ми не планували спершу конкурсної програми, супутніх подій. Особисто я категорично проти конкурсу. Мені не подобається апріорі конкурсність в кіно – як можуть бути в одному забігу різні світи, різні фільми – як визначити хто кращий? Але це моя суб’єктивна думка, а режисерам, певно, хочеться змагатись, отримувати нагороди. До того часу, як в нас не з’явився конкурс, режисери реагували на наші запрошення доволі неохоче.

Дар’я Аверченко, PR-директорка

Глядацькі фестивалі справді є менш популярними серед гостей, якщо немає нагороди, належної уваги з боку ЗМІ. Ми задумали конкурс, коли приєднались до фестивалю, щоб привабити іноземних гостей, створити контекст для спілкування. Видавалось правильним зробити конкурс з журі та призовим фондом, дати можливість українським кінематографістам розвиватись, адже це гарна можливість для них порівняти свої сили.

В якийсь момент ми зрозуміли, що на нас лягає повна відповідальність документального контексту в Україні. Ми також говорили про необхідність об’єднати правозахисну частину і кінематографічну.

Ми також спостерігаємо певний сплеск популярності документального кіно серед глядачів. Перш за все, це відбувається тому, що люди прагнуть дізнатись, що відбувається у світі. Чому вони звертаються до документального кіно з цим прагненням? Телебачення себе скомпрометувало, медіа викликають все менше довіри, люди шукають альтернативні джерела інформації. Щоб зрозуміти процеси, які відбуваються з твоєю країною і по всьому світу.

Роман Бондарчук, арт-директор

Після університету я зняв свій перший документальний фільм і зрозумів, що по суті він нікому не потрібен: його немає де показати, а якщо показати, то його ніхто не розуміє. Стало ясно, що перш ніж тут можна буде знімати документальні фільми, потрібно якось долучитись до створення аудиторії.

Надія Чушак, координаторка правозахисної програми

Для мене це цікавий експеримент: чи можна переформатувати уявлення – своє та інших, як можна говорити про права людини, як можна поширювати знання про права людини. Відмовитись від заскорузлої ідеї про освіту, натомість спробувати новіші, інтерактивніші методи. Фестиваль працював над цим довгий час і позиціонує себе як право-освітній майданчик. І це має неабиякий потенціал для початку важливих розмов у суспільстві. Ми намагаємось проговорювати важливі теми, які у суспільстві часто не популярні.

Цього року тема буде навколо довкілля, зміни клімату; з одного боку, вона є дуже актуальною, а з іншого – в Україні про це широких дискусій немає. Суспільний рівень усвідомлення, наскільки це нагальна проблема, як вона стосується життя кожної і кожного з нас, дуже низький.

Фестиваль як величезна культурна подія має потенціал привернути увагу до цієї проблеми. Ми сподіваємось, що це працюватиме як концентричні кола: ця розмова буде продовжуватись в рамках Мандрівного фестивалю, який відбудеться восени в усіх регіонах України. Інше коло – це покази в кіноклубах, що також є важливим освітнім проектом фестивалю.

Світлана Смаль, голова Організаційного комітету

Для мене завжди важливо, щоб люди змінювали своє життя на краще, щоб вони були більш активними і діяли. Історії, які ми показуємо на фестивалі, розповідають про інструменти, як люди по всьому світу відстоюють свої права, як виходять зі складних ситуацій. Особисто я люблю, коли навколо мене багато щасливих людей – якщо людина розвиває критичне мислення, вона стає більш дієвою і може змінювати середовище навколо.

The People / З часом ми почали думати, як займатись улюбленою справою протягом цілого року

Світлана

Я приєдналася до команди на запрошення УГСПЛ у 2008 році. Володимир Яворський прагнув, щоб це був не лише фестиваль документального кіно, а й був присутній правозахисний фокус. Тоді він запросив до партнерства дві громадські організації – ГО «Південь» та БО «Фонд милосердя та здоров’я». Це доволі відомі організації у правозахисному колі. Тому важливо було обговорювати фільми саме в правозахисному, просвітницькому контексті. І саме у 2008 році фестиваль почав називатися Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.

Тоді ж продюсером фестивалю став Андрій Матросов, він мріяв, аби наш фестиваль був відомий по всьому світу, щоб приїздили знамениті режисери, герої фільмів, щоб у нас була велика команда. Він дуже багато зробив, щоб фестиваль став таким, яким він є зараз. Його не стало 2010 року, але, справді, з кожним роком фестиваль стає все більшим, розростаються його напрями роботи. В цілому, в організації на сьогодні працюють програмний відділ, арт-департамент, піар-відділ, правозахисний напрям тощо.

Роман

Коли ми запрошували на проектну роботу наших працівників, набагато важче було втримати команду в тому складі, в якому вона була. Адже не всіх влаштовують неоплачувані канікули по 5-6 місяців. Це також була одна з причин, чому ми почали думати, як займатись улюбленою справою постійно.

Надія

Я прийшла на фестиваль наприкінці 2013 року, для мене це був спосіб зайнятися освітою, але не академічними методами, а чимось більш жвавим, популярним, демократичнішим. Більшість свого свідомого життя я сподівалася, що буду працювати в університеті, займатися освітньою діяльністю, однак зрештою розчарувалась у науковій сфері як в Україні, так і за кордоном. Повернувшись до України, переді мною постала дилема: мені хотілось поєднати свій науковий бекграунд з активізмом, у сфері прав людини зокрема, у побудові більш толерантного суспільства, яке ґрунтується на взаємоповазі одне до одного, інклюзивності, взаємній підтримці. Так я почала координувати правозахисну програму на фестивалі.

The Performance / У першу чергу, це про те, що хвилює нас самих

Геннадій

Стратегічне планування основного фестивалю починається влітку, приблизно за дев’ять місяців ми вже розуміємо, в якому напрямку рухаємось. Для того, щоб сформувати програму, команда працює протягом року. Це ж стосується і пошуку коштів для проведення події.

Роман

На 5-6-му фестивалі ми зрозуміли, що для кожного року потрібно формувати концепцію – продумувати найбільш актуальну, наболілу тему, на яку реагуватимуть люди, яка буде хвилювати наших глядачів. Але в першу чергу, це про те, що хвилює нас самих. Концепція визначає позаконкурсну програму, візуальне рішення, фестивальні ролики.

Багато років ми формували аудиторію фестивалю, в якийсь момент їх зібралась критична кількість – людей, які розповіли друзям, що тут цікаво. У нас, в свою чергу, з’явилась приваблива «упаковка»: наприклад, вечірки, де кілька років тому ми побачили пів-Києва. Ми були дуже вражені, як вони туди потрапили, на що ми отримали відповідь приблизно наступну: «Це ж тепер модний івент». Тобто це така енергія накопичення.

Світлана

Мандрівний фестиваль, один з найважливіших напрямів фестивалю, наразі присутній в 22-х областях України і в АР Крим. Він триває лише три місяці, і багато людей завжди цікавляться про можливість показувати фільми регулярно протягом року. Так виникла ідея створити кіноклуби Docudays UA, щоб зібрати колекції фільмів та отримати права на їхній показ в певних аудиторіях.

Роман

Хоча ідея Мандрівного фестивалю лежить в основі фестивалю, велику роль тут зіграв той факт, що більшість з нашої команди походить не з Києва, а в невеликих містах культурний вакуум відчувається набагато сильніше, ніж у столиці. І саме там ці фільми є не менш потрібними і дієвими, аби відкривати для людей інший погляд на світ.

Дар’я

До нас також почали надходити пропозиції з різних культурних інституцій по всій Україні, ми розширюємо партнерську мережу. Останні п’ять років ми справді працюємо цілий рік.

The Plan / Прагнемо, щоб у суспільстві розвивалась культура дивитись документальне кіно

Світлана

Ми працюємо над вдосконаленням роботи нашого Мандрівного фестивалю – щоб покази й обговорення фільмів відбувались на кращому рівні, з якісною технікою. Окрім цього, ми організовуємо семінари для організаторів і керівників кіноклубів, випускаємо для них методичні рекомендації. На конференції в березні цього року ми залучаємо модераторів(-ок) кіноклубів з усіх областей України, аби поділитись успішним досвідом.

Роман

Ми плануємо продовжувати роботу в рамках SEE Ukraine, де ми показуємо українські фільми за кордоном, зокрема для європейської аудиторії.

У рамках проекту DOCU/HIT ми намагаємось зайти з нашими фільмами до кінотеатрів на комерційній основі – щоб у суспільстві розвивалась культура дивитись документальне кіно – тут йдеться про купівлю квитків, адже це свідчить про усвідомлення, як багато людей працює над втіленням такого проекту.

Дар’я

У нас функціонує онлайн кінотеатр, де можна переглянути як фільми виробництва Docudays UA, так і знакові документальні фільми останніх років. Ми плануємо активно наповнювати Docu/Space наступні роки.

Надія

Мені також хотілося, аби фестиваль ставив собі за місію працювати над освітою в середовищі документалістів, фотографів. Показуючи приклади якісних робіт про права людини, підтримуючи якісь українські документальні фільми, організовуючи дискусії в рамках індустріальної платформи, ми можемо спонукати українських режисерів і режисерок заглиблюватись у важливі питання – такі, як етика, відповідальність. Тоді кіно могло б бути дійсно ефективним методом правозахисту.

The Potential / Будуємо цивілізацію Docudays UA

Роман

Я завжди мріяв, щоб ми перейшли до виробництва. Наразі ми близькі до завершення проекту «The Guardian прямує в Україну», завдяки якому було створено три короткометражні чудові роботи.

Великий потенціал має професійний майданчик для кінематографістів, який ми започатковуємо цього року під назвою DOCU/PRO.

Світлана

Наші довгострокові стратегічні плани включають школу для навчання молодих кінематографістів, розвиток Мандрівного фестивалю і кіноклубів Docudays UA. Наша мрія – це кіноцентр Docudays UA, аби він був сучасним і функціонував на постійній основі. Ми будуємо цивілізацію Docudays UA, так ми її називаємо.

На фото: Геннадій Кофман, Надія Чушак, Світлана Смаль, Дар’я Аверченко, Роман Бондарчук

Дарина Ніколенко, «Велика Ідея», 8 березня 2017 року