Закон про підтримку кіно: чому про його лобіювання можна зняти фільм і чиїм ім’ям продюсери називатимуть антигероїв
26.09.2016
22 вересня 2016 року Верховна Рада України ухвалила в другому читанні законопроект №3081-д «Про державну підтримку кінематографії в Україні». Наступного дня учасники ініціативної групи #КіноКраїна в рамках Kiev Media Week провели круглий стіл, де, зокрема, обговорили подальші кроки, необхідні для того, аби закон запрацював.
Лілія Зінченко, «Детектор медіа»
Нагадаємо, представників індустрії не в останню чергу цікавить введення системи cash rebate – повернення частини кваліфікованих витрат на виробництво, бо це дасть реальну можливість залучити до кінопроцесу в Україні закордонні продакшни. У новому законі мова йде про повернення 25% від обсягу коштів, витрачених ними в Україні на виробництво фільмів і серіалів, і 10% витрат, сплачених з території України і кваліфікованих як оплата праці акторів та інших іноземних працівників, які не є резидентами України і не платять ПДФО в статусі резидента України. Але закон передбачає й інші переваги для галузі кіно, такі як державні субсидії та пільги для національних кіновиробників, боротьба з піратством, зміна вимог до передачі майнових прав тощо, тож на його прийняття чекали з нетерпінням. Хоча радіти ще трохи зарано: для того, аби новоприйнятий закон запрацював, необхідно дочекатися внесення змін до Податкового, Митного та Бюджетного кодексів України.
На думку голови Державного агентства з питань кіно Пилипа Іллєнка, довгоочікуване прийняття законопроекту №3081-д стало можливим в першу чергу завдяки тому, що представники індустрії нарешті змогли об’єднатися і діяти злагоджено, забувши про конкуренцію між собою.
Співвласник компанії Film.ua Group Сергій Созановський висловив сподівання, що після підписання закону Президентом і його публікації в «Голосі України» представники індустрії не віднайдуть у ньому ніяких сюрпризів для себе.
Згідно з новим законом, передбачається, що продюсер повнометражного художнього фільму може претендувати на фінансування з боку держави в розмірі 80% продакшн-бюджету картини (на відміну від максимальних 50%, на які можна було розраховувати до сьогоднішнього дня).
Революційної новинкою прийнятого закону є норма, згідно з якою претендувати на отримання державної підтримки можуть також і виробники телевізійних серіалів: серіальний продюсер вправі розраховувати на покриття до 50% своїх виробничих витрат в якості гранту з боку держави.
Аби уникнути ситуацій, коли гроші можуть перераховуватися невідомим компаніям-одноденкам, згідно з новою редакцією закону, щорічно буде проходити конкурсний відбір продюсерських компаній, кожна з яких отримає фінансування на виробництво не менше двох фільмів для великого екрану (80% фінансування забезпечить держава, 20% – продюсер) і / або серіалів і фільмів для телебачення (50% фінансування – держава, 50% – продюсер) в рік. При цьому кожна продакшн-компанія, що претендує на держпідтримку, повинна буде пройти фінансово-виробничу експертизу, а кожен проект – культурно-виробничий тест.
Крім цього, кошти будуть виділятися не тільки безпосередньо на виробництво, а й на розвиток і пре-продакшн проектів, а також на їх постпродакшн, дистрибуцію (в тому числі міжнародну) і на фестивальне просування. У свою чергу, для локальної популяризації національного кінопродукту рекламу українських фільмів прирівняють до соціальної.
Пилип Іллєнко, голова Державного агентства з питань кіно:
– Особисто я до останнього сумнівався, що закон буде прийнято. Тепер перед нами стоїть задача: втілити всі ті революційні зміни, які ми нафантазували собі рік тому й вписали туди. Виявилося, що практично все, що ми запланували, там залишилося.
Хочу нагадати, що необхідно прийняти ще три законопроекти, які входять в загальний пакет. Бо було прийнято основний закон, але має відбутися внесення змін в Бюджетний, Податковий і Митний кодекси, які дадуть можливість тим положенням, що відображені в основному базовому законі, ефективно використовуватися, в тому числі йдеться про пільги для кіноіндустрії. Але найголовніше було – отримати результат по головному законопроекту. До речі, результати голосування в Верховній Раді подарували нам одного депутата, який проголосував проти (Юрій Воропаєв, «Опозиційний блок». – ДМ). Тепер ви всі знаєте, як мають називатися негативні персонажі в ваших фільмах.
Очевидно, що треба буде вносити суттєві зміни в усі підзаконні акти, якими регулюється порядок надання і державної підтримки, і реалізувати ті речі в законі, які стосуються створення спостережної ради при Держкіно тощо. Ми всі будемо разом над цим працювати.
Хочу додати, що ми цей шлях пройшли в рекордні терміни, бо в інших країнах від написання першого драфту до прийняття закону проходило 5-6 років, у Грузії – 8. Це вселяє оптимізм і говорить про те, що кіноіндустрія в Україні виявилася тією галуззю, яка в плані реформ випереджує інші галузі (хіба що Нацполіція попереду).
Роландас Квіеткаускас, директор Литовського кіноцентру:
– Вітаю конкурентів із прийняттям цього закону. Тепер ми будемо конкурувати, але кіно – це така дивна індустрія, в якій чим більше конкурентів, тим краще. В кіно дуже важливо мати хороших партнерів і різні системи підтримки для того, аби ми могли робити більш амбіційні, цікаві проекти для різних країн, для глобальної аудиторії. Конкуренція допомагає розвиватися, а не монополізувати ринок.
Сергій Созановский, співвласник компанії Film.ua Group:
– Я думаю, що про те, як Україна приймала закон про підтримку кіно, можна знімати фільм. Наприклад, короткометражку про те, як відбувалося переміщення з Кабінету Міністрів до Верховної Ради, робота з фракціями, нічні листування між собою.
Ми маємо видихнути, а з понеділка починати намагатися втілювати в життя і розробляти цілий список спеціальних документів, внутрішніх нормативних актів.
Євгенія Дербал, юристка Film.ua Group:
– Аби грамотно розробити цей закон, ми вивчили досвід багатьох інших країн, у цьому нам допомагала аудиторська компанія Ernst & Young, яка аналізувала ситуацію в Чехії, Угорщині, Польщі, Франції тощо. Там діють різні системи державної підтримки, але в середньому один євро податкового повернення приносить до бюджету близько трьох-чотирьох євро податкових надходжень. Ми бачимо, що система працює ефективно і є вигідною як для держави, так і для індустрії.
Рішення про державну підтримку буде приймати рада при Держкіно, яка складатиметься з дев’яти членів; семеро з них буде обрано серед представників індустрії, один – Держкіно, ще один – Міністерством культури. Тобто відповідальність за цей процес буде повністю лежати на плечах індустрії.
У законопроекті виписана процедура рібейтів. До початку знімального періоду продюсер може звернутися до Держкіно з заявкою, аби отримати попередні висновки про можливість компенсування 25% витрат. Після закінчення виробництва у українського продюсера, котрий працює з іноземним інвестором, є рік для того, аби звернутися за отриманням повернення коштів. Рішення приймається протягом 40 днів, і ще протягом 10 днів після прийняття рішення кошти перераховуються на рахунок спочатку українського продюсера, а потім – іноземного.
Аби система працювала так, як нам хочеться, одного закону недостатньо. Крім прийняття підзаконних актів, про які ми говорили, потрібно внести зміни в Податковий, Митний і Бюджетний кодекси. Ці законопроекти вже зареєстровані, подані до Верховної Ради, і ми з нетерпінням чекаємо на їхній розгляд, аби наш законопроект було організовано вже на практиці і він почав працювати як мінімум із 1 січня 2017 року.
Великий блок положень законопроекту присвячений боротьбі з піратством. Сьогодні підписується меморандум із Національною поліцією по боротьбі з цим явищем. У цій частині законопроект буде активно працювати і приверне ще більше увагу до проблеми піратства в Україні.
Пилип Іллєнко:
– Хотілося б ще звернути увагу на деякі менш дрібні, але також важливі речі.
Держава тепер не буде вимагати передавати їй авторські майнові права на фільми, що отримують підтримку, і це значно полегшить продюсерам роботу з пресейлами і поділом територій, особливо в європейській копродукції. Бо зараз це реально проблема, і це стримує нас багато в чому.
Тепер не треба буде проходити процедуру публічних торгів після проведення творчого конкурсу. Ми проводимо конкурсні відбори, все одно ми не можемо в іншої компанії закупити послуги з виготовлення продукту, з яким ця компанія вже виграла творчий конкурс, бо вона є власником майнових прав на сценарій, теоретично вже ніхто інший не може це зробити, але, менше з тим, ми повинні проводити тендери, які є витратою часу. Це подовжує час між тим, як продакшн-компанія подала до нас заявку, і тим моментом, коли вона може реально отримати гроші. Це призводить часто до того, що закінчується фінансовий рік і кошти повертаються назад до бюджету. Тобто ще одна бюрократична перепона буде усунута.
Реклама національних фільмів буде прирівняна до соціальної реклами, що полегшить нашу співпрацю з телебаченням щодо підтримки виходу українських фільмів у прокат.
Уже прийнятий в першому читанні проект по внесенню змін до Бюджетного кодексу. Він містить дуже революційну норму для нас – кошти, які будуть направлятися в фонд, будуть коштами не загального бюджету, а спеціального. Це означає, що вони зможуть накопичуватися, не зникати 31 грудня о 12 годині ночі, як це відбувається зараз.
Трошки довший шлях треба пройти, аби внести зміни в Податковий і Митний кодекси. Там закладені речі, які пов’язані зі звільненням кіновиробництва в розповсюдженні фільмів і квитків в кінотеатрах від ПДВ. Від імпортного ПДВ і в’їзного мита ми плануємо звільнити ввіз кіновиробничого та кінопроекційного обладнання, що спростить і здешевить розвиток мережі кінотеатрів, сприятиме легальному ввезенню обладнання до України.
Ще в податкових нормах будуть певні податкові спрощення щодо відряджень позаштатних співробітників, бо більшість продакшнів працюють з фрілансерами, яких зараз неможливо легально відправити кудись в експедицію на зйомки.
Лілія Зінченко, «Детектор медіа», 25 вересня 2016 року