«Політ золотої мушки». Смішне кіно про Галичину
25.02.2016
25 лютого 2016 року в український прокат вийшла комедія Івана Кравчишина «Політ золотої мушки».
Богдан Волошин, письменник, ZIK
От буває таке щастя. Чекаєш його, чекаєш, а потім не чекаєш вже нічого. Живеш – хліб жуєш. Аж тут раз – і це щастя тебе наздоганяє, штурхає в плечі, перекидає догори дриґом і регоче. І ти такий лежиш, розпростертий, громом прибитий і не віриш, що воно сталося. Якщо не здогадуєтеся – то це історія про фільм «Політ золотої мушки», прокат якого стартує кінотеарами України цими вихідними.
Усе почалось з того, що колись давно, коли в Україні купонами за горілку платили, до львівського журналіста і письменника Богдана Волошина прийшов молодий кінорежисер Іван Кравчишин і каже:
– Слухай, братіку, давай я на твої оповідання кіно знімати буду! Таке веселе галицьке кіно, щоб люди сміялись і плакали!
Хто ж проти. Вдарили хлопці по руках. Аж луна пішла гаєм. Часто збиралися, фантазували сцени, дописували новели, складали нові діалоги. Багато і часто сміялись. Бо на той час це було найліпше, що вони вміли. Роки минали, але країні було не до українських фільмів. Їй взагалі мало до кого було. Шляхи друзів розійшлися. Та часу вони не гаяли. Богдан видав кілька книжок, Іван випустив у світ і художні картини, і чимало документальних.
І ось кілька літ тому, до Богдана приїхав побратим Іван, щоб вибирати... локації для фільму! Нічого в світі не буває намарно. Як виявилося.
Фільм знімався на одному диханні, знімався в Карпатах і Добромилі, у ньому залучені здебільшого галицькі актори, бо говорять вони правдивою галицькою говіркою. А ще у ньому все справжнє – від краєвидів, аж до останнього ґвіздка в стіні. Це заслуга чудового львівського художника Олега Коваленка, який свого часу ілюстрував першу книжку Богдана, за якою й знято фільм... Совпаденіє? Не думау.
Про що фільм? Про те, як небезпечно будувати в селі метро, про те, що не варто вдавати себе вагітною для того, щоб одружитись, про ревнощі бика, через якого мало не розпочався міжнародний скандал, про дівчинку Миколу, яка любила писати вірші в лопухах, про смерть дзідзя і пошук його заповіту... Словом, тут є над чим сміятися. А інколи й журитися. Бо наше життя подібне до польоту золотої мушки над вогнем. Хоч воно й коротке, проте дуже яскраве.
Фільм уже показували бійцям у львівському шпиталі. Хлопці сміялись, аж стіни двигтіли. Казали, що таке кіно допомагає гоїти рани. Нехай наші рани гояться від чималої порції доброго галицького сміху. У фільмі «Політ золотої мушки» його не бракує.
Богдан Волошин, ZIK, 25 лютого 2016 року