Анна Паленчук про відсутність «Маріуполіса» на Українському стенді Європейського кіноринку
08.02.2016

14 лютого 2016 року у паралельній програмі 66-го Берлінського МКФ «Panorama Dokumente» відбудеться світова прем’єра документальної стрічки «Маріуполіс» («Mariupolis») литовського режисера Мантаса Кведаравічюса.
Фільм, у якому йдеться про Маріупль і його мешканців, що живуть поруч із війною, було створено у ко-продукції Литви, Німеччини, Франції та України.
Цього року на Європейському кіноринку (European Film Market) в рамках 66-го Берлінського МКФ з 11 по 19 лютого 2015 року діятиме Український національний стенд Ukrainian Film Corner, організований Державним агентством України з питань кіно та Київським МКФ «Молодість».
А втім, як виявилося, презентаційних матеріалів стрічки «Маріуполіс» на ньому представлено не буде. Про таке повідомила український продюсер «Маріуполіса» Анна Паленчук.
Подаємо її допис у Фейсбуку, в якому описано відсутність підтримки стрічки з боку організаторів української присутності на Берлінале.
Редакція сайту НСКУ
14 февраля мировая премьера фильма «Мариуполис» на Берлинском кинофестивале. А я сижу в офисе на Подоле и теперь знаю, что чувствуют украинские спортсмены, попадая на международные соревнования. Они тренируются в залах, где с потолков сыпется побелка и отопления не было уже лет 10, а потом едут на Олимпиаду представлять страну... С одной стороны радость за достижения, а с другой стороны чувство досады, потому что все их достижения никому не нужны...
А Берлинский кинофестиваль – это та же Олимпиада, только в кино. И нам надо также представлять фильм перед мировыми СМИ, перед аудиторией международного кинофестиваля. И знаете что? Вопросами Олимпиады занимается Олимпийский комитет, он везет, селит, кормит, одевает спортсменов. И у них это чувство досады проходит, потому что кто-то заботится о них.
А у нас в кино по-другому. Никому ты не нужен со своим фильмом.
И есть организатор стенда украинских фильмов в этом году на Берлинском кинофестивале – тут есть даже перечень того, что от Украины представлено. И тут самое интересное. Ни трейлера, ни постера, ни какую-либо информацию у нас не запросили. Нам не помогают ни с перелетами, ни с проживанием.
Какой вывод я могу сделать? Ни мы, ни фильм ни стенду, ни Украине не нужны.
Но я знаю что фильм нужен в Европе, он был поддержан Medienboard Berlin-Brandenburg, в Германии, Литве и Франции работают над фильмом, над тем, как смонтировать, покрасить, свести нашу с вами действительность. А тут...
Так вот, то, что чувствую я сейчас – это не чувство досады, это разочарование.
Анна Паленчук, 8 лютого 2016 року