Майдан і авангард: «Українська весна» в Парижі
15.04.2015
Від 8 до 14 квітня 2015 року в Парижі відбувався Тиждень українського кіно. Він став частиною більшої культурно-мистецької акції «Україна – вільна сцена».
Подаємо звіт про перший день Тижня українського кіно, розміщений на офіційному сайті Державного агентства України з питань кіно, та фрагменти статті «Майдан і авангард: «Українська весна» в Парижі» редактора відділу «Культура» видання LB.ua Дарії Бадьйор, присвячені кіноподіям заходу «Україна – вільна сцена».
Тиждень українського кіно в Парижі
«Тиждень українського кіно» в Парижі організували Всеукраїнський благодійний фонд Ігоря Янковського «Ініціатива заради майбутнього» та Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість». Організатори визначили головною метою проекту – познайомити французьку публіку і з новою генерацією українських кінематографістів, в тому числі творців документальних стрічок про Євромайдан, і з класикою вітчизняного авангарду, німими фільмами кінця 20-х років, які невідомі в світі.
На прес-конференції в Українському культурному центрі в Парижі «Тиждень українського кіно» представили міжнародній пресі міністр закордонних справ України Павло Клімкін, засновник Всеукраїнського благодійного фонду «Ініціатива заради майбутнього» Ігор Янковський, голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко, генеральний директор КМКФ «Молодість» Андрій Халпахчі, директор Національного Центру Олександра Довженка Іван Козленко, режисери та актори представлених фільмів.
Відкриваючи прес-конференцію, Міністр закордонних справ Павло Клімкін подякував організаторам «Тижня українського кіно» в Парижі і зазначив, що фільми, привезені до Франції відображають українське сприйняття реальності, а найголовніше, демонструють відданість нашої країни європейським цінностям.
Засновник фонду «Ініціатива заради майбутнього» Ігор Янковський підкреслив: «Стратегія діяльності нашого фонду – це підтримка талановитої молоді. Тому ми вже кілька років проводимо Всеукраїнський конкурс дитячого малюнка, Національний конкурс короткого метру в рамках КМКФ «Молодість», просуваємо роботи талановитої молоді за кордоном. Минулого року ми з великим успіхом провели Дні українського кіно в Мюнхені. Наш Фонд реалізовує проекти, які широко представляють вітчизняне кіно, образотворче мистецтво, культуру України в різних країнах світу. Універсальна мова кіно дозволяє дуже швидко і ефективно розповісти про нашу країну, про людей, про ті складні сторінки, які були в нашій непростій історії та проблеми, які ми всі переживаємо зараз. Не випадково, у програмі «Тижня українського кіно» є і художні, і документальні стрічки, а також маловідомі картини 20-х років минулого століття. Все це наша культурна спадщина, якою ми готові поділитися зі світом».
У прес-конференції взяла участь відома українська співачка Джамала, яка приїхала в Париж представляти фільм «Поводир», в якому вона зіграла одну з головних ролей. Джамала не тільки відповіла на запитання французьких журналістів, а й зірвала оплески представників мас-медіа, несподівано для присутніх виконавши куплет відомої пісні Едіт Піаф. Французи щиро захоплювалися потужним вокалом української співачки і актриси.
Ввечері того ж дня в одному з культових кінотеатрів столиці Франції La Filmoteque du Quartier Latin (Фільмотека в Латинському кварталі) відбулася прем’єра фільму-відкриття «Тижня українського кіно» в Парижі – документальної стрічки «Український аргумент», який представив режисер Сергій Маслобойщиков. Задовго до початку сеансу публіка вишикувалася в чергу під кінотеатром. Крім французьких шанувальників кіно та представників української діаспори, на прем'єру прийшов і екс-президент Грузії Михайло Саакашвілі. Після закінчення фільму глядачі ще довго не відпускали знімальну групу – в традиціях кінотеатру влаштовувати дискусії після закінчення сеансу.
Завершився вечір урочистим прийомом, організованим Фондом Янковського, в будинку всесвітньо відомого актора Ален Делона в самому серці Парижу на avenue de Messine. На урочистий вечір на честь українського кінематографу в старовинний маєток на Єлисейських полях зібралися французькі та українські актори, режисери, журналісти і дипломати, представники української діаспори та друзі нашої країни. Серед гостей вечора, яких зустрічали Ігор Янковський з дружиною і посол України у Франції Олег Шамшур були екс-президент Грузії Михайло Саакашвілі, французький філософ, головний редактор журналу «Philosophie magazine» Мішель Єльчанінов, директор Кіноринку Канського кінофестивалю Жером Пайар, зірка французької електронної музики, лідер гурту Space Дідьє Моруані, відома українська співачка Джамала, французька актриса, яка була головою журі «Молодості» Флоранс Дарелом, сценарист і режисер Жером Енріко.
Держкіно, 9 квітня 2015 року
Майдан і авангард: «Українська весна» в Парижі
Неделя украинского кино открылась свежим фильмом про Майдан. «Украинский аргумент» Сергея Маслобойщикова, обычно снимающего игровые фильмы, собрал аншлаг в небольшом кинотеатре La Filmoteque в Латинском квартале. Обсуждение после фильма длилось больше часа: заметно, что французы интересуются темой Майдана и хотят разобраться, что происходило в Украине с осени 2013 по весну 2014.
«Украинский аргумент» состоит из нарезок интервью с участниками Майдана, которые постоянно находились на площади и вокруг нее во время революционных событий. Маслобойщиков выбрал особенную оптику, практически полностью исключив из своей подборки героев средний класс и интеллигенцию (кроме Вадима Скуратовского, которому Маслобойщиков отводит достаточно времени, чтобы он изложил свою теорию относительно происходящего). Его герои, в основном, – люди, приехавшие из Львовской, Сумской, Винницкой или Донецкой области. К слову, парень из Донецка приехал на Майдан специально по приглашению режиссера: он был героем его документального фильма об Оранжевой революции и поддерживал Януковича, но спустя 10 лет, как выяснилось, его взгляды изменились.
Рефреном в фильме проходит тезис о том, что люди на Майдане стоят не за деньги, и что участники событий – простые люди, которых «все достало». Исследования ради, Маслобойщиков заглядывает и по ту сторону баррикад, в лагерь антимайдановцев, среди которых обнаруживаются и те, кто тоже не поддерживает Януковича. Но большая часть показанного Антимайдана прогнозируемо воспроизводит известную нам, но уже немного подзабытую риторику: «мы за стабильность, мы не хотим разрухи, мы хотим получать свою зарплату» и т.д.
Резонным вопросом, который Маслобойщикову задали на обсуждении после показа фильма, стала эксклюзивность Майдана. «Почему в вашем фильме так мало женщин?» – спросили режиссера и были абсолютно правы. Женщин в фильме Маслобойщикова немного: одна представляет Майдан, другая – Антимайдан, а еще одна девушка, отвечающая в фильме за рефлексию, вовсе приехала из Берлина.
Впрочем, нельзя сказать, что Маслобойщиков претендует на то, чтобы показать всеобъемлющую картину Майдана: выбранная им оптика оставляет возможность кого-то включать, а кого-то не включать в фильм. Для французов это уже не первый фильм о Майдане: первым был Сергей Лозница, картина которого сразу после премьеры вне конкурса в Каннах вышла в ограниченный французский прокат. «Украинский аргумент» – это полная противоположность фильму Лозницы: тут есть закадровая музыка и много внутрикадрового текста, причем вместе с ответами героев фильма слышны и вопросы режиссера. Это и была цель Маслобойщикова: представить Майдан в форме аргументов его сторонников и противников.
Актуальным фильмом, в котором можно найти рифмы с происходящими сегодня в Украине событиями, стал авангардный фильм «Шкурник» Николая Шпиковского, также показанный в рамках Недели украинского кино. Этим фильмом, к слову, открывался международный кинофестиваль "Молодость" в 2012 году, а на большом экране во Франции он никогда не показывался – только на телевидении, да и то, с российскими интертитрами.
Это немой фильм 1929 года, который был запрещен к широкому показу сразу после выхода – из-за критики советского уклада. Главный герой фильма Аполлон Шмыгуев – типичный конформист, выписанный, правда, в весьма гиперболизированном виде. Он оказывается в центре событий в Украине, когда за власть боролись белые, красные и анархисты. Попадая из одного лагеря в другой вместе с вверенным ему верблюдом (весьма сюрреалистическая фигура, как для украинских широт, но его присутствие во время событий действительно имело место), Аполлон, не стесняясь меняет свою личину и расписывается в бесконечной любви не то к большевикам, не то к «белым», не то к махновцам.
Несмотря на то, что фильм Шпиковского был исключен из кинематографического опыта во время СССР, его существование удалось подтвердить запиской Осипа Мандельштама, который посмотрел фильм в составе некой экспертной комиссии. Копию «Шкурника» нашли в российском Госфильмофонде, отреставрировали в Центре Довженко и написали к фильму новую музыку: автором выступил польский композитор Марчин Пукалюк. Очевидно, вдохновением для появления немного более восточной, чем ожидалось, музыки послужила фигура верблюда, несомненно, завораживающая, но в итоге приведшая к тому, что музыка диссонирует с самим фильмом.
Во вторник, 14 апреля, в последний день Недели украинского кино, пройдет показ еще одного фильма из коллекции авангарда: «Весной» Михаила Кауфмана. Сегодня французы посмотрят «Черную книгу Майдана» – работы студентов института им. Карпенко-Карого, которые они сняли на Майдане.
Кроме этих фильмов, французским зрителям показали два современных полных метра: «Поводырь» Олеся Санина и «Братьев» Виктории Трофименко, а также три короткометражных фильма с кинофестиваля «Молодость»: «Лица» Никона Романченко, «Люблю тебя» Наримана Алиева и «Нежность» Анастасии Максимчук. «Поводырь» спровоцировал бурное обсуждение: французов интересовало, имело ли место в истории уничтожение кобзарей, показанное Саниным.
[...]
Проверить переводимость украинского искусства и способность страны продвигать свою культуры можно очень просто: например, пролистав каталог Берлинского кинофестиваля, где в программе не было ни одного украинского фильма, дождавшись 16 апреля, когда свою программу объявит кинофестиваль в Каннах. В сфере визуального искусства все станет понятно после Венецианской биеннале. О слабом участии Украины в международных книжных ярмарках уже писано-переписано: все достижения украинских писателей и издателей продолжают происходить в порядке чуда, а не в рамках целенаправленной культурной политики.
Министерство культуры обещает создать украинский институт, по образцу польского института, чтобы продвигать украинскую культуру заграницей. На пресс-конференции Недели украинского кино присутствовал глава украинского МИДа Павел Климкин, чье ведомство и будет ответственно за работу таких институтов по продвижению украинской культуры. Но пока что внятной концепции такого института, равно как и понятного для иностранцев названия (институт хотят назвать, понятное дело, в честь Тараса Шевченко), от властей не поступило.
Дарія Бадьйор, LB.ua, 13 квітня 2015 року