Наші діти — не лише відображення нас самих. Наші діти — це й наше заперечення
14.01.2023
Lyudmila Semenyuk
Так, ніби сам Бог, удосконалює породу людську, щоразу створююючи іі ліпший образ. І мабуть, звідси оте вічне протистояння батьків і дітей, як і вічний батьківський інстинкт до продовження свого роду і продовження життя… У цьому протиріччі поколінь спершу ми відторгаємо цей несподівано інший образ самих себе, а потім починаємо розуміти і шалено ним гордитись. Або навпаки, вважаємо, що природа наша на дітях відпочила… Але, якими б ми не бачили своїх дітей, і якими б не були наші стосунки з ними, коли вони потрапляють у якусь біду чи халепу, спрацьовує саме він, основний інстинкт.
Я б дала цьому українському фільму саме таку назву. Навіть незважаючи на те, що Пол Верховен так назвав колись свій кіношедевр. Бо основний інстинкт, як і сама любов, якраз найяскравіше виявляють себе під час війн. Але попри невідповідність назви, «Обмін», який нещодавно вийшов на екрани, став одним із найцікавіших фільмів про сьогоднішню нашу війну.
У ньому немає ходульних персонажів, як і немає чорно-білого світу, бо він цей світ, і справді має напівтони і навіть кольори…
Сюжет простий і зрозумілий, вочевидь цьому сприяв великий серіальний досвід режисера Володимира Харченка-Куликовського (місто Кропивницький мало б штурмувати кінотеатри, аби подивитися фільм свого знаменитого земляка) та безперечний талант круто закручувати інтригу, втягувати героів у карколомні пригоди, змушуючи глядача співпереживати.
Студент медичного університету, чиі батьки розлучилися, кидає навчання та тікає на фронт, де зрештою стає і воїном, і мужчиною від слова мужність. Але вночі несподівано потрапляє в засідку, і в результаті — в полон до ворога. Його батько, відомий хірург, хоче викупити хлопця за чималеньку суму баксів з кількома нулями (привіт корупції в Украіні), і домовляється із іншим батьком, який воює на стороні ворога, чий син теж потрапив в полон.
Фільм про те, як здійснюється цей обмін, і як протягом усіх несподіваних обставин, коли раптом все йде не так, змінюються погляди героів на себе і на саму війну, яка є антагоністом життя та продовження роду. І оця психологічна батьківська драма на фоні справжнього пригодницького екшену, захоплюючого бойовика а-ля Голлівуд, з погонями та перестрілками, насправді є найцікавішою у фільмі «Обмін». І браво не лише режисеру Volodymyr Kharchenko-Kulykovskyi, а й акторам. І якщо образи, створені зірками («кіборгом України» В’ячеславом Довженко та «тим, хто пройшов крізь вогонь», Дмитром Лінартовичем), передбачувані, то на їхньому фоні виграшно і нешаблонно засяяв в образі сина Єгор Козлов. Чия харизма, темперамент, краса і неабиякий талант вже запам’яталися глядачу із воєнної драми «Снайпер. Білий ворон», і які безперечно виведуть цього молодого актора у першу десятку найкращих наших лицедіів. Але, нехай простять мені всі запалені і незапалені зірки, найкращим у фільмі є персонаж воєнного кухаря (третього батька), якого блискуче зіграв Народний артист України, і звісно Заслужений, лауреат премії «Київська пектораль» та орденоносець Василь Баша, чим красиво продемонстрував, що найкраща акторська школа саме в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка.
Тому варто дивитися і цей блискучий майстер-клас, і шалені пригоди головних героів, і те, як змінюють нас насправді наші діти. Діти, яких ми хочемо захистити від жорстокості та несправедливості життя, а насправді — це вони сьогодні захищають нас. Розплачуючись за всі наші помилки…