Право на ненависть
09.06.2022
Олег Чорний,
кінорежисер та медіа-художник,
член НСКУ та Української Кіноакадемії
У фільмі Леоніда Бикова “В бій йдуть тільки «старики»” (1973) про льотчиків Другої світової, знятому на Кіностудії ім. О. Довженка, є такий епізод: під час застілля в перерві між боями “Кузнєчік” (С. Іванов), один із пілотів “співочої” ескадрильї, звертається до свого командира капітана Титаренка (Л. Биков) з неочікуваними під час війни словами: “Людство повинно ж колись зрозуміти, що ненависть руйнує. Творити може тільки любов”. Відповідь досвідченого аса й командира Титаренка можна було б назвати монологом про “любов” (саме так, у лапках). У виконанні Л. Бикова (він же співавтор сценарію) чуємо спокійні й, здається, виважені слова, у яких стисло подано деталі непростої біографії його екранного героя. Слово “любов” звучить там кілька разів. У монолозі – особистий досвід війни: як відступали “з любов’ю”, а потім уже наступали – теж “з любов’ю”, й увесь цей шлях вкритий могилами бойових друзів. Наприкінці Титаренко так формулює свою мрію й мету: “Ось у Берліні, десь на найбільш вцілілій стіні, я з великою любов’ю напишу: «Руїнами рейхстагу задоволений»”.
Далі: