"ОСЬ І ТИ СТАЄШ МИНУЛИМ. ЯК Я МОЖУ ТЕБЕ ЗАБУТИ?"
14.11.2020
Сьогодні пішов з життя, 85-річним, АРМЕН ДЖИГАРХАНЯН.
30-літнім він зіграв головну роль у фільмі "ЗДРАСТУЙ, ЦЕ Я!" (1965) Фрунзе Довлатяна - саме після цього актор і був визнаним у світі кіно за свого.
Довлатяна незрідка називали "Вірменським Фелліні" (Роман Балаян підказав: це пішло від його вчителя по ВДІКу Сергія Герасимова). "Здрастуй, це я!" справді нагадує, передусім структурно, феллініївські стрічки, які тоді, у середині 1960-х, мали статус екранописного канону, всі кінематографічні ікони належало писати у такому світоглядному, стильовому ключі.
Одначе ж картина Довлатяна - попри контекст - є вільним мистецьким витвором. Так, фізик Артем у Джигарханяна - за тим самим каноном - увесь час знаходиться у пошуку самого себе, аж до останнього кадру, де він блукає побіля старовинного зруйнованого храму (під тим храмом весело "пікнікує" священик; у відповідь на його запросини Артем відповідає: "Ці місця мені знайомі..." і зникає у так і не прописане до кінця майбутнє; місця знайомі, але не випроявлені остаточно).
Актор тут ніде не збивається - ні з внутрішнього ритму душевного, ні з контакту з навколишньою реальністю. По ходу фільму з"ясовується: Артем усе ж знаходить точки діткнення із самим собою - передусім за рахунок сформованого внутрішього авто-образу, сказати б особистісної легенди свого життя. Легенда та багато в чому замикається на любов Артемового життя -Люсю (Наталя Фатєєва), яка згинула у вирі війни.
Люся загинула, але вона лишається центром духовного життя її коханого. Можливо тим центром, який у чомусь пригальмовує динаміку процесів внутрішнього життя героя. Артемів друг, Олег (Ролан Биков), закликає його "не тягнути на собі вантаж минулого", бути вільнішим. На допомогу приходить молода жінка Таня (Маргарита Терехова - блискуче!), яка несе у собі дух тієї свободи і тієї розкутості, якої не вистачає герою Джигарханяна. З"ясовується, Таня є тією дівчинкою, яка колись, у 42-му, стала посланницею від Люсі, повідомивши Артему про її несподіваний від"їзд. Історія замикається, набуваючи нової інерції.
Хоча Олегу, який іде з життя, адресовано коротке звернення Артема: "Ось і ти став минулим, як я можу тебе забути?" Філософія проста: рух життя неможливий без певних статичних фіксацій пам"яті. Так як у кіно - статичні кадри у русі створють живе відображення життя.
АРМЕН ДЖИГАРХАНЯН у ролі Артема продемонстрував філігранну акторську техніку. А головне - уміння робити видимим внутрішнє життя людини на екрані. Те, що завжди потім було його візитівкою. Уміння чергувати статичні, "тихі" епізоди з вибуховими, енергетично наснаженими. Актор, який завжди умів створювати певну ауру своєї особистості, таку собі екранну "захмареність" персонажів. Яких було так багато - його справді любили всі.
А від сьогодні і ДЖИГАРХАНЯН стає минулим - тим минулим, яке люди мого покоління навряд чи коли-небудь забудуть.
Вічна і славна пам"ять!
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
https://www.facebook.com/sergiy.trymbach
Здравствуй, это я! (1965) фильм
https://www.youtube.com/watch?v=BhR2kHYQNfY
Армен Джигарханян. Мастера искусств (1976)
https://www.youtube.com/watch?v=VN-7qGsT8is
Горбатый, судья Кригс и Тристан: гениальные роли Армена Джигарханяна