23 березня, понеділок, Другий поверх
23.03.2015
ХІІ Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини DOCUDAYS UA
DOCU/КЛАС
12:00. Езра Вінтон та Светла Турнін. Документальний активізм: політика програмування, організація народних кінопоказів та соціальні рухи.
Обговорення точок перетину режисури документального кіно, народних кінопоказів та активізму за суспільну справедливість, із метою виявити, яким чином режисери та активісти можуть співпрацювати, щоб зробити внесок у розвиток прогресивних суспільних рухів і використовувати документалістику як інструмент соціальних змін, майданчик для політичних трансформацій та розбудови спільнот.
Езра Вінтон (Канада), кінознавець, співзасновник та директор Cinema Politica. Має ступінь кандидата наук із комунікаційних студій Університету Карлстона. Його дисертація присвячена культурній політиці документального кіно крізь призму кінофестивалю Hot Docs у Торонто. Езра є співзасновником та програмним директором Cinema Politica – найбільшої у світі прокатної мережі документальних фільмів, а також відповідальним редактором видань POV Magazine та Art Threat. Був членом журі кількох кінофестивалів, а його есей, присвячений протиставленню радикального та ліберального документального кіно, увійшов до «Найкращих есеїв Канади-2014». Він пише та викладає на теми документального кіно, зараз проводить дослідження для зйомок повнометражного документального фільму під назвою «Відчуття місця».
Светла Турнін (Канада), кінознавець, культуролог, співзасновник і виконавчий директор Cinema Politica. У 2013 році Светла стала співредакторкою книги «Показати владі правду: читанка документального активізму», написала розділ майбутньої книги про кінофестивалі та активізм і статтю про жінок у документалістиці для журналу POV (Канада). Останнім часом Светла проводила майстер-класи та дискусії про політику відбору фестивальних програм, документальне кіно та активізм на міжнародних фестивалях і конференціях; зокрема, на Festival du Nouveau Cinema 2014 (Монреаль, Канада), конференції про документалістику Visible Evidence 21 (Нью-Делі, Індія) та на відкритті Radical Film Network (Бірмінгем, Велика Британія) у лютому 2015 року. Окрім переглядів сотень документальних фільмів і поїздок на фестивалі, займається академічними дослідженнями у галузях теорії пам’яті та ландшафту, критичних культурних студій, альтернативних медіа, семіотики і фотографії.
15:00. Андрей Рус. Кінощоденник та його спадщина.
На початку свого існування кінематограф успішно представляв глядачам самореферентні фільми, збираючи і показуючи найбільш банальні аспекти повсякденності – від сімейних обідів до прогулянок лісами і вулицями, – без застосування наративних хитрощів. Коли щоденникові формули відродилися і набули нових відтінків у 1960-х, більшість режисерів, застосовуючи автореферентні підходи, виступали за теоретичне (а в деяких випадках і технічне) повернення до тієї ери, коли кінематограф обіцяв цілковито відмінне майбутнє, нескінченну розмову багатьох особистих моментів, апріорі незначних для інших.
Зараз ми можемо вирізнити кілька типів кінощоденників – дехто застосовує фотографії із особистих архівів (явище, відоме як «домашнє кіно») для створення суто особистісних і/або політичних висловлювань, інші вдаються до непрямої комунікації через механізми дистанціювання, що не скасовує самореферентного рівня конструкту, і так далі. Часто буває складно віднести ці фільми до певного жанру, застосовуючи рамки класифікацій, що прийняті серед критиків, які є лише випадковими ярликами.
У сучасну епоху, коли самореферентність стала повсюдною в Інтернеті, – неважливо, говоримо ми про особисті канали на YouTube сотень мільйонів користувачів з усього світу, про особисті сторінки на Facebook, про блоги чи інші платформи, – дослідження, презентація й обговорення цієї найбільш індивідуалізованої форми кінематографу буде на часі.
Андрей Рус (Румунія), кінознавець. Андрею 29 років. Закінчив Національний університет театру та кіно Йона Луки Караджале уБухаресті, де зараз викладає кінознавство та історію кіно. Координує журнал про кіно Film Menu, авторами якого є молоді критики, організовує Cineclub та інші кінопокази у кінотеатрі університету. Є програмним директором NexT International Short Film Festival у Бухаресті.
18:00. Світлана Зінов’єва та Тетяна Кононенко. Презентація клубу документального кіно Close-Up.
Клуб документального кіно Close-Up працює у Будинку кіно з жовтня минулого року. Приходьте та дізнайтесь про амбіційні плани клубу, озвучте власні ідеї щодо програми показів та познайомтесь із кураторками проекту.
Світлана Зінов’єва (Україна), кінооператорка, продюсерка. Народилася в Челябінську (Росія). Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого за спеціальністю «Кінооператор» у майстерні Сурена Шахбазяна. Працювала за фахом на Одеській студії художніх фільмів, на студії «Київнаукфільм». Як оператор-постановник зняла 7 художніх і близько 30 документальних фільмів.
З 1994 року – незалежна кінопродюсерка. У 2003 році ініціювала створення Українського центру документального кіно. Володарка близько десяти міжнародних та українських кінонагород, організатор та куратор виставок. Лауреатка фестивалів «Оскамитовий сезон-95», «Відкрита ніч-2000», «Артфест-98», «Медіавейн-92» (Угорщина). Член Національної спілки кінематографістів України.
Тетяна Кононенко (Україна-Німеччина), режисерка. Народилася 1980 року в Кіровограді, живе і працює у Берліні. Здобула освіту з медіа та комунікацій у Берліні, і зараз вступила на програму кінорежисури до Німецької Національної кіноакадемії. Тетяна працювала з відео та фотозйомкою у проектах, пов’язаних із питаннями історичної пам’яті та історії. Прем’єра її документальної стрічки «Тримайся далі» відбулася на 13-му Міжнародному фестивалі документального кіно у Їглаві у 2009 році. Тетяна була членом журі у filmschool.forum/DOK.forum, частині Фестивалю документального кіно у Мюнхені, Dok.fest 2013.
Детальніше про розклад показів і програму фестивалю тут.