22 березня, неділя, Другий поверх
22.03.2015
ХІІ Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини DOCUDAYS UA
ДРУГИЙ ПОВЕРХ
DOCU/КЛАС
12:00. Марія Моріна, Оксана Юшко та Анна Шпакова. Груповий проект «Грозний: 9 міст» – як створити і показати проект, що критично оцінює події у твоїй рідній країні.
«Грозний: 9 міст» – це перший великий web documentary – інтерактивний фільм, створений у Росії трьома незалежними фотографами. Ольга Кравєц, Марія Моріна та Оксана Юшко працювали над проектом 5 років. Прем'єра проекту відбулася французькою мовою, а потім відбувся реліз англійською та російською мовами. У 2014 році проект отримав нагороду для військових журналістів Prix Bayeux-Calvados у номінації веб-журналістика.
На майстер-класі мова піде про громадянську позицію авторок у документальному проекті: як розповідати про больові для суспільства теми. Що таке робота над мультимедійним проектом і чим вона відрізняється від зйомок документального фільму. Як знайти гроші на проект, як спланувати зйомки, і чи допомагає концепція фільму в роботі. Як взаємодіяти з правозахисними організаціями, і що таке робота в зоні конфлікту. Як зберегти мотивацію і знайти спосіб донести те, що ви вважаєте важливим.
Марія Моріна (Росія), фотограф і режисер документального кіно.
Марія шукає нові способи взаємодії з глядачем і вважає Інтернет прекрасним майданчиком для поширення документальних проектів. Її короткометражний фільм «Молодість Нижній Таґіл» про юність і свободу в місті-заводі на межі Європи й Азії отримав почесну згадку International Photography Awards у 2012 році, і став учасником фестивалю Rencontres Internationales Paris / Berlin / Madrid 2011/2012. Марія є однією з організаторок онлайн фестивалю жіночого документального кіно «Док 8 березня». Учасниця багатьох виставок і фестивалів у Росії та за кордоном. Живе в Санкт-Петербурзі, працює на пострадянських територіях.
Оксана Юшко (Росія), фотограф, журналіст.
Переможець 2014 NPPA Magazine Lifestyle Story, 2013 BURN MAGAZINE GRANT, фіналіст фотофестивалю Palm Spring і фестивалю документальної фотографії Chiang Mai в Таїланді в 2013, Conscientious Portfolio Competition 2010 та ін. Співпрацює з російськими та зарубіжними виданнями, такими як «Російський Репортер», The New York Times, MSNBC, The Financial Times, Le Monde, Helsingin Sanomat, International Herald Tribune та ін. Брала участь у багатьох виставках і фестивалях у Росії та закордоном, у тому числі у Великобританії, Фінляндії, Франції, Німеччині, США, Мексиці. Нині продовжує роботу над персональними та груповими проектами в Росії, Україні та інших пострадянських країнах. Живе в Москві.
Анна Шпакова (Росія), фоторедактор, куратор, викладач.
Куратор проекту «Грозний: 9 міст». Закінчила факультет психології та аспірантуру МДУ ім. М. В. Ломоносова за фахом «психологія» та «психологія мистецтва». Працювала фоторедактором у ВД «Афіша»,керівником фотослужби журналу «Огонек», продюсером спеціальних проектів журналу «Сноб», арт-директором Лейка Академії в Москві, фотодиректором агентства РИА Новости. Викладає в школі фотографії та мультимедія ім. Родченко. Куратор численних виставок в Росії та за її межами, комісар Росії на фотобієнале PhotoQuai 2011 у Парижі. Фіналіст конкурсу POY 2013 в номінації The Best Newspaper з проектом Московські новини. Є співзасновницею Фонду розвитку фотожурналістики, а також засновницею відділення фотографії Британської вищої школи дизайну.
15:00. Арчіл Хетаґурі та Ілеана Станчулеску. Сторітелинг і провідні персонажі в документальному кіно.
1. Від ідеї до фільму. У першій частині майстер-класу йтиметься про тривалий шлях, який долають режисери від початкової ідеї до фільму. На основі попереднього досвіду та на прикладі таких фільмів, як «Міст», «Ахметелі 4» і «Ноосфера», ми представимо початкові ідеї і те, як вони змінювалися і розвивалися у концепцію документального фільму.
2. Знайти правильних персонажів. У задумі фільму «Міст» ключовою фігурою був харизматичний мер, який бореться за відбудову старого мосту, зруйнованого під час Другої світової війни. Міст об’єднував два міста, одне з яких – у Румунії, а друге – в Україні. Перед початком знімального процесу концепція фільму змінилася. Мер програв вибори і більше не мав стосунку до будівництва мосту. Пошук правильного персонажа був перш за все практичним завданням: хто «очолить» документальний фільм? Чия боротьба стане основою його сюжету? Ми обговоримо наш досвід пошуку відповідних персонажів для документального кіно. У цій частині ми поговоримо про приклади зустрічей із персонажами і пошуку вірних моментів, які відкривають свою внутрішню сутність.
3. Сюжетні структури і взаємодія із персонажами. Ми представимо різні структури сюжету: епізодична структура (фільм без головного героя, але із основною сюжетною лінією): будівництво мосту слугує символом, і через нього представлено кілька дійових осіб. На додачу до цього ми обговоримо специфічний жанр документального кіно – «фільм-інституцію», в якому всі події відбуваються в одному місці, є кілька персонажів, але в основі сюжетної лінії фільму лежить одна будівля/установа/місце, яка об’єднує всіх дійових осіб. І, наостанок, аналітична структура, за якої сюжет обертається навколо одних і тих самих тем і стосунків, поступово відкриваючи приховану за ними правду.
Суб’єктивний погляд автора важливий для будь-якого творчого документального фільму. Питання полягає вже не в тому, як відобразити дійсність. Головне питання: «чим є дійсність для мене як для автора?». Ми представимо уривки із «Мосту», «Ахметелі 4», «Села шкарпеток», «Ноосфери» та інших фільмів, зокрема «Холодний дім» (режисер Ф. Кьопп).
4. Інтерв’ю або обговорення на камеру. Існує велика різниця між «інтерв’ю» у класичному розумінні та зустрічами чи вільними дискусіями перед камерою. Такі зустрічі набагато більш насичені й цікаві, ніж інтерв’ю. Вони нерідко засновані на глибокому зв’язку автора і героя, їх знанні одне про одного і на тій обставині, що обидва ніби забувають про присутність камери, обмінюючись думками й емоціями. Ми покажемо кілька прикладів із документальних фільмів, які підкреслюють цю відмінність.
Арчіл Хетаґурі (Грузія), режисер. Виріс у Тбілісі. Навчався в Амстердамі, в Академії кіно і телебачення, де зняв кілька короткометражних та один документальний фільм. Прем’єра його дипломного фільму «Спадок» відбулася на Міжнародному кінофестивалі у Роттердамі, згодом його було обрано на «Студентський Оскар» від Нідерландів. Його документальний фільм «Блискучі черевики», який зображує життя молодих грузинських іммігрантів у Бельгії, транслював телеканал YLE (Фінляндія).
У 2006 році Арчіл повернувся додому, до Тбілісі, де зняв документальний фільм «Ахметелі 4», що здобув Prix Regards Neufs кінофестивалю Visions du Réel Film у Ньоні (Швейцарія) та перший приз у конкурсі середньометражних фільмів Родеського кінофестивалю. Разом із Ілеаною Станчулеску зняв «Ноосферу» – фільм, відібраний для конкурсу середньометражних фільмів IDFA у 2011 році та нагороджений на кількох міжнародних кінофестивалях.
Окрім режисури документального кіно, Арчіл проводить майстер-класи для студентів Університету Орхуса (Данія). Окрім цього, він викладав для режисерів, що знімали мистецькі проекти в Амстердамі. Із 2011 року він працює для «Фонду Ноосфера», ініціюючи та керуючи такими проектами, як «Сінемобіль Кавказ» (кінофестиваль на колесах, що подорожує Грузією, Вірменією й Азербайджаном), документальна освітня ініціатива «ДокІсторії Чорного моря», щомісячні кінопокази «Документальні понеділки» та фестиваль документального кіно CinéDOC Tbilisi.
Ілеана Станчулеску (Румунія – Грузія), режисерка, продюсерка. Народилася 1976 року у Бухаресті, Румунія, де й минуло її дитинство. Закінчивши Університет Париж Х у Франції, Ілеана навчалася на факультеті кінодраматургії кіноакадемії «Конрад Вольф» у Потсдамі-Бабельсберзі.
У 2014 році зняла випускний фільм «Міст через Тису», який, серед інших нагород, здобув приз «За перший показ» Міжнародного документального кінофестивалю в Амстердамі (IDFA). Фільм був відібраний кількома великими світовими фестивалями (Silverdocs, Documenta Madrid, Московський кінофестиваль, Thessaloniki, Sarajevo Film Festival, It's All True Brezil, Crossing Europe та ін.) і транслювався на телеканалах YLE (Фінляндія) та FOX International. Згодом Ілеана зняла документальний фільм «Село шкарпеток» і стала продюсеркою «Ахметелі 4» Арчіла Хетаґурі. «Село шкарпеток» здобув «Рекламну премію» за «Спільні кінопроекти» Фонду Роберта Боша. У 2006 році фільм номінувався на Joris Ivens Award IDFA і здобув Приз Британської Ради за «Найкращий румунський документальний фільм».
Світова прем’єра останнього документального фільму Ілеани Станчулеску («Ноосфера» у співавторстві з Арчілом Кетаґурі) відбулася на IDFA у 2011 році, де його було відібрано для конкурсу середнього метра. Фільм був показаний на багатьох інших фестивалях, здобув кілька нагород та спеціальних згадок журі.
Детальніше про розклад показів і програму фестивалю тут.