"ПОХОВАЙТЕ МЕНЕ В ТЕЛІЖЕНЦЯХ, ТАМ НІКОЛИ Я НЕ ПОМРУ" (ІВАН ДРАЧ)

Зійшлось замало не все село. Оркестр (оркестранти у вишитих сорочках), священики, усі земляки, із квітами і зажурою на обличчях. Над гробом ІВАНА ДРАЧА правили службу, невеличкий жіночий хор співав журливі пісні. Говорили представники місцевої влади, голова Народного руху Віктор Кривенко, Павло Мовчан, Іван Заєць, Микола Жулинський, Андрій Демиденко, Сергій Тримбач...

Іван Драч:

Поховайте мене в Теліжинцях,
Де так пахне безсмертям трава.
Де ліси, мов списи, гороїжаться
І де Роська, мій Стікс, проплива.
Поховайте мене в Теліжинцях-
Не люблю я пихатих столиць.
У Теліжинцях сонечко ніжиться
В сяйві юних дівочих лиць.
У Теліжинцях світ мені тулиться,
Смак води і дотепність дядьків.
Кожна пташка, кожнісінька вулиця
Мене прагне вже сто віків.
Мчать ракети, теліги теліжаться,
Пропаде все у землю сиру.
Поховайте мене в Теліжинцях -
Там ніколи я не помру...