БОГДАНОВІ ЖОЛДАКУ - 70
13.02.2018
Тю! Невже стільки набігло, надзюрчало, накапало??
Знаю його уже майже 50 літ... (клавіша булькнула і намалювала 509; а мо" й так). Коли я та мої однокурсники вступились боязко в університетський Жовтий корпус (жовтень 1968-го), то угледіли могутню постать Богданову (він був на курс старший), яка застувала все і всіх. Тарас Бульба скільки важив? Не знаєте? "Двадцатипудовое бремя", себто 326 кілограмів. Отакий був Богдан у ті часи, нині він куди стрункіший.
НЕ БОЯВСЯ НІКОГО Й НІЧОГО. Ми ходили за ним, торохтячи на всі вузівські калідори своїми мізерними провінційними кісточками. Іноді він нахилявся, хапав когось із нас, садив на плече і носив тими самими калідорами. Ну чистої води ГУЛІВЕР І ЛІЛІПУТИ. ТАРАС БУЛЬБА... ЗДАВАЛОСЬ, набіжи ляхи звідкілясь - порозкидає всіх до бісового батька...
Любить БОГДАН дітвору й досі, все учить її - як сценарії писати, як Уккраїну любити і захищати. Носить їх між Карпенком і Карим. Іноді своє кіно показує. ВІДЬМУ, скажімо, яку колись з ГАЛИНОЮ ШИГАЄВОЮ так ловко змайстрували (трохи помогли їм два Грицьки, один Квітка, другий Основ"яненко). Там, правда, дрібноти в кадрі забагацько, от сі писарі та сотники Забрьохи... Утім, чого це я - сотник Забрьоха у виконанні так само БОГДАНА, тільки БЕНЮКА трохи на ЖОЛДАКА ТАКИ СХОЖИЙ.
Шо, нє? То пригадайте, що каже (за підказки писаря Пістряка, щоправда) у першому ж епізоді своєму Забрьоха: "ДІТИ МОЇ, ЖИВЕМО МИ З ВАМИ НІБИ В РАЮ. ВСЕ!" І правда, додати тут нічого.
От. І той Рай захищають. Ось стоїть на кордоні такий захисник, якому трохи скучно й відтак він, аби способніш жити, ще й рибку ловить. Аж тут мегелить мимо якийсь хлоп на коні - цок та цок. Охоронник вимогливо так:"ПАРОЛЬ, ЯКИЙ ПАРОЛЬ?" У відповідь чує: Пішов ти в сраку!"
Трохи уражене, хоча й щасливе лице доблесного чоловіка:
- СТІЛЬКИ ЛІТ НА КОРДОНІ СТОЮ, А ПАРОЛЬ НЕ МІНЯЄТЬСЯ!!
Не перевіряв я, але чомусь думаю, що не Грицьки це, Квітка з Основ"яненком, написали, а таки ЖОЛДАК. БО ВІН УСІ ПАРОЛІ ЗНАЄ, із власного охоронницького досвіду.
А там ще були "КОЗАКИ ЙДУТЬ", "ДОРОГА НА СІЧ" та інші придибентні фільми за Богданововими придибентними текстами. І скрізь ВАЖКОВАГОВИКИ У СВІТІ ЛЕГКИХ ЛЕТЮЧИХ ЛЮДЕЙ, готових за першим вітром полетіти. Тільки Ж ДВАДЦЯТЬ ПУДІВ БОГДАНОВИХ- ЦЕ ЯКІР. котрий кидається із житейського корабля І СТАБІЛІЗУЄ , аби той не перекинувся й не булькнув на дно.
Про письменництво ЖОЛДАКА вже не смію казати, хай мудріші люди скажуть. СМІЄТЬСЯ ВІН НАД НАМИ, УКРАЇНЦЯМИ, і дехто з них таки зобижається. Якось би патріотичніше, якось би не так... Тільки ж - вп"єть-таки - Богдан може одповісти, яко сотник конотопський писареві: "ОЙ, НЕ ВЧІТЬ МЕНЕ УЧЕНИХ І ГРАМОТНИХ СЛІВ, БО ГОЛОВА БОЛИТЬ..."
То ж і підкидає нам слова, ніяк не приморожені словниковими холодинами - нам, забрьоханим і невеселим. Які? А оті самі:
"ДІТИ МОЇ, ЖИВЕМО МИ З ВАМИ НІБИ В РАЮ. ВСЕ!"
Тільки не все. ЖИВИ ЩЕ, БОГДАНЕ, ДОВГО І РАДІСНО - НУ ХОЧА Б ТОМУ, що чим далі живемо, тим очевидніше: УКРАЇНА ТАКИ ПОДІБНА ДО РАЮ!