СОТВОРИ СВОЄ СОНЦЕ
04.01.2018
3 січня - четверта річниця з дня смерті
кінорежисера ГРИГОРІЯ КОХАНА (1931-2014)
Точніше сказати, Григорій Романович помер не удень, а вночі -
просто тихо заснув, а чи втратив свідомість. Смерть праведника...
Він любив сонце, роботу його променів прагнув зафіксувати заледве не в кожному своєму полотні... Він був художником, за першим своїм покликанням і освітою. І малював до останнього.
Ставши режисером, зберіг особливу увагу до пластики, одначе не тримався якихось канонів. Пригадую, яке сильне враження справив на мене його неігровий фільм "СОТВОРИ СВОЄ СОНЦЕ", зроблений ще на "Київнаукфільмі". Саме ця картина спонукала письменника МИХАЙЛА СТЕЛЬМАХА запропонувати молодому режисерові поставити (разом з досвідченим Миколою Макаренком, одначе він тут - якщо я правильно розумію - був радше гарантом, що з картини щось та вийде) фільм "ХЛІБ і СІЛЬ" за його романом.
Ідея мало в кого викликала підтримку, а подивившись перший відзнятий матеріал, був шокований і Стельмах: зовсім не те, чого він хотів, зовсім не те. За тим матеріал дивилась студійна Художня рада. І тут, за спогадами самого Кохана, піднявся ЮРІЙ ІЛЛЄНКО і сказав, звертаючись до Стельмаха: "Михайле Панасовичу, нарешті я побачив на екрані світ ваших образів...". Малось на увазі, що це була не перша екранізація стельмахівської поетичної прози, але доти поетичний шар оповідуваних письменником історій не прочитувався. Коханові те вдалося. Та ще й з молодими українськими акторами ЛІДІЄЮ ЯРЕМЧУК (перша роль в кіно), ЛЕСЕМ СЕРДЮКОМ, ІВАНОМ ГАВРИЛЮКОМ, АЛІМОМ ФЕДОРИНСЬКИМ, кожен з яких зіграв дуже точно й стильно.
Далі були "ЖИВА ВОДА" (зроблена з блискучим оператором ОЛЕКСАНДРОМ АНТИПЕНКОМ), далі був несподіваний відхід у жанр детективного і пригодницького кіно (телесеріал "НАРОДЖЕНА РЕВОЛЮЦІЄЮ"). Потому епічна драма "ЯРОСЛАВ МУДРИЙ", чотирисерійний "КАРМЕЛЮК" (з Іваном Гаврилюком), "ЦИГАНКА АЗА", який мав очкуваний успіх у масової аудиторії. https://www.purednp.com
І - 90-ті, коли все покотилось під укіс. Одначе режисер продовжував працювати, поставивши ряд детективних стрічок. І наостанок - "СТРАЧЕНІ СВІТАНКИ" (1995), де УПА й Червона армія протистоять одне одному і де найбільше страждає мирне населення... Й остання картина, з промовистою назвою "ТУПИК" (якщо не помиляюсь, дебют в кіно сценариста АНДРІЯ КОКОТЮХИ, ще одне відкриття Кохана). Йшлося про тогочасне життя, яке все очевидніше заходило в глухий кут. Де не було вже ні неба, ні сонця...
Це сталося рівно 20 літ тому, і на тому було поставлено крапку. Більше Григорій Кохан фільмів не знімав. На жаль. Зате малював картини. Одна з них висить на стіні моєї квартири, і цей Карпатський пейзаж щодня нагадує мені про Григорія Романовича... І гріє душу.
Вічна і славна пам"ять Вам, дорога моя людино!
Автор тексту - Сергій ТРИМБАЧ.