2 грудня – ювілейний день народження Ніни Антонової
02.12.2015
Сергій Тримбач
Сьогодні, 2 грудня, ювілейний день народження прекрасної, чудесної актриси Ніни Антонової.
Закінчила легендарне театральне училище імені Щукіна у Москві (вишкіл на все життя), працювала на «Ленфільмі», з 1963-го – на кіностудії імені Олександра Довженка.
Перша кінороль й одразу головна – піонервожата Натка у фільмі «Військова таємниця» (за мотивами знаменитої у ті часи повісті Аркадія Гайдара) Мечислави Маєвської, на Ялтинській кіностудії. Далі її було запрошено в «Поему про море» самого Олександра Довженка (фільм знімала вже Юлія Солнцева), на невеличку, щоправда, роль.
Так само епізодичною була її участь у фільмі «За двома зайцями» (1961) Віктора Іванова. На той час Антонова вже була дружиною режисера Анатолія Буковського і мамою майбутнього режисера Сергія, так само Буковського.
Актрисі добре вдавалися ролі ліричного плану, з легкою романтичною підсвіткою. Її героїні на диво легкі, юні, дивовижно жіночні («Серед добрих людей», «Сумка, повна сердець», «Бур’ян» та ін.).
Наприкінці 60-х подією стала 4-серійна телевізійна стрічка Анатолія Буковського «Варчина земля», з Антоновою в головній ролі.
Недавно я передивився (слава Інтернету!) цю картину з доволі тривіальною, на перший погляд, історією – дівчина лишається у рідному селі і поволі виростає в глибоку, непересічну особистість. Традиційна і священна віра радянських часів у можливість і неминучість перетворення людини... Тут вона відтворюється на рівні побутових епізодів, пронизаних тонким ліризмом і дивом акторської пластики. Враження, що заледве не кожен кадр освітлений сонячною посмішкою актриси...
Потому буде ще чимало ролей, уже доросліших, з різкішою пластикою, одначе ж завжди на диво точною і психологічно вивіреною – у «Володчиному житті» Анатолія Буковського, «Зеленому вогні кози» Анатолія Матешка чи «Розпаді» Михайла Бєлікова, де вона безпощадно рельєфно зіграла організаторку евакуації чорнобильців під час катастрофи.
В останні роки у Ніни Василівни – таке враження – ніби одкрилось друге дихання: її наввипередки запрошують в телесеріали («Територія краси», «Здрастуй, мамо», «Нюхач» та багато ін.). Вона упізнавана, вона – як і в колишні часи – пластична, передусім у легкості розвороту соціально мотивованих жіночих характерів. Що казати, талант завжди є головною новиною і головною дійовою особою життя – на екрані і поза ним.
Син, Сергій Буковський, знімає документальний фільм про матір. Сподіваюсь, встигне закінчити до творчого вечора у Будинку кіно (призначено на 15 січня), на якому кінематографісти відзначать одразу два ювілеї – Ніни Антонової та Анатолія Буковського, 90-ліття якого трапилось зовсім недавно, у листопаді.
З Днем народження, дорога Ніно Василівно! Многії ще і преблагії літа. Нехай ні натхнення, ні удача не полишають, а Любов і Вірність рідних, колег і мільйонів глядачів будуть завжди з Вами!
Сергій Тримбач